«Трохим
Зіньківський – стражденний син стражденника народу, один з найсвідоміших,
найпрацьовитіших діячів України. Пишайтеся ним, вчіться у нього любити Україну,
будьте гідними національного вогню, яким він горів».
Анатолій
Погрібний (1942-2007),
український
літературознавець, письменник, критик і публіцист, політичний, культурний і
громадський діяч
4
серпня цього року виповнюється 160 років від дня народження Т. А. Зінківського
(1861-1891), українського письменника, фольклориста, перекладача.
Давайте
дізнаємося більше про нашого видатного земляка:
Особистість
Трохима Зінківського – одне з невичерпних джерел на видноколі української
літератури. Безліч книг, монографій та газетних статей якнайповніше розкривають
мікрокосмос цієї непересічної особистості – талановитого письменника і
публіциста, фольклориста, перекладача, мовознавця, філософа,
громадсько-культурного діяча. Життя у полум’ї
українських ідей – таким був життєвий і творчий шлях нашого видатного
земляка, геніального сина Бердянська.
23
липня (4 серпня за н. ст.) 1861 р. – в м. Бердянську Таврійської губернії (нині
Запорізької обл.), у день святих мучеників Трохима та Теофіла, в робітничій
сім’ї Аврама та Уляни Зіньківських народився первісток, якого батьки за давньою
традицією нарекли Трохимом. Перші уроки грамоти малий Трохим одержав від
батька, потім блискуче навчався у приходській школі, отримуючи за успіхи в
навчанні похвальні листи. 1873 р. – не маючи змоги платити за навчання в
Бердянській класичній гімназії, Аврам Зіньківський віддає сина до училища.
Осінь 1873 – червень 1876 р. – Трохим навчається у двокласному міському
училищі.
24
серпня 1880 р. – Зіньківський вступає до юнкерського училища в Одесі, де доля
звела його з Л. Смоленським, учителем історії та географії, згодом відомим
ученим, громадським діячем, близьким приятелем М. Драгоманова. 1881 р. – заочне
знайомство Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком. Л. Смоленський залучає
Зіньківського до наукової роботи – виписування зі старих українських видань
слів та цілих речень для майбутнього словника, який готувала до друку
Санкт-Петербурзька академія наук. 7 серпня 1882 р. – Т. Зіньківський закінчує
юнкерське училище за другим розрядом, через помсту ротного командира, хоча мав
усі підстави для першого, бо кращого за нього учня не було. Серпень 1882 р. –
Зіньківського прийнято на військову службу до 126-го піхотного Рильського полку
в м. Черкаси. За старі «гріхи» йому дозволили працювати на нестройових посадах,
начальство не спускало з нього ока. 15 травня 1883 р. – Трохиму Зіньківському
присвоєно офіцерське звання поручика. Він мріє про вступ до Одеського
університету. Та для цього треба було мати гімназійний атестат. Тому Зіньківський
багато працює над собою: читає твори українських, російських та зарубіжних
письменників, пильно стежить за літературним життям в Україні, тогочасною
періодикою, вивчає іноземні мови.
Березень
1883 р. – знайомство Т. Зіньківського з Ганною Тимофіївною Сервичківською,
майбутньою дружиною, яка згодом народить йому доньку Ангеліну. Ганна намагалася
ввійти у духовний світ свого коханого. Прислухаючись до порад Зіньківського, що
прагнув прилучити її до української мови, вона читає твори І. Нечуя-Левицького,
П. Куліша, Т. Шевченка, М. Кропивницького, О. Пчілки, О. Стороженка, І.
Карпенка-Карого, П. Мирного, письменників зарубіжної та російської літератури.
21 лютого 1884 р. – Зіньківський виїжджає на лікування до Київського
військового госпіталю. Через кілька тижнів він повертається до свого
батальйону, який тепер розташований в Умані. 1884 р. - в Умані, за сприяння Б.
Грінченка, Зіньківський знайомиться з М. Комаровим, якого називали «адвокатом
української літератури». За порадою М. Комарова Зіньківський перекладає твори
М. Салтикова-Щедріна, розділи праці В. Антоновича «Історія великого князівства
Литовського», статтю О. Пипіна «Епізоди з малорусько-польських літературних
відносин» тощо. На цей час припадає й початок його літературної творчості.
Травень
– осінь 1885 р. – виїзд Т. Зіньківського на літні військові табори до Житомира.
Середина квітня – 13 червня 1886 р. – перебуває в Києві, де при Другій
класичній гімназії блискуче витримує іспити. У Києві Зіньківський мешкає у
М. Комарова, де знайомиться з О. Кониським, М. Лисенком, М. Старицьким,
П. Житецьким, В. Горленком, О. Пчілкою, Ф. Лебединцевим, з деякими
київськими видавцями та книгарями. Після чого знову повертається до військової
служби.
3
липня 1887 р. – Т. Зіньківський прибуває до Києва для складання екзаменів в
окружному штабі для вступу до Військово-юридичної академії в Петербурзі, щоб
згодом стати цивільним юристом. 3 серпня 1887 р. – успішне складає екзамени
першого туру. Після чого вирушає до Петербурга на другий тур вступних іспитів
до Академії, який також успішно витримує. 1887 – 1889 рр. – перебуваючи у
Петербурзі, Т. Зіньківський налагоджує контакти з вихідцями з України, а також
петербуржцями, які цікавилися Україною, її літературою, фольклором; знайомиться
з Д. Мордовцевим, О. Пипіним, Л. Беренштамом та іншими громадсько-культурними
діячами; згуртовує довкола себе невеликий гурт студентів-українців. Він
допомагає укладати збірник українських пісень з нотами для учителів народних
шкіл, закликає збирати матеріали для популярної історії України, яку мріяв
написати.