Страницы

среда, 8 декабря 2021 г.

Майстер слова: М.О. Некрасов

 

10  грудня виповнюється 200 років від дня народження класика російської літератури Миколи Олексійовича Некрасова(1821 - 1877 (78)). Він був революційним демократом, редактором і видавцем журналу «Сучасник» (1847-1866) і редактором журналу «Вітчизняні записки» (1868). Одним з найголовніших і відомих творів письменника є поема «Кому на Русі жити добре».

 


Микола Олексійович Некрасов народився 28 листопада (10 грудня) 1821 в місті Немирові Подільської губернії в заможній родині поміщика. Дитячі роки письменник провів в Ярославській губернії, селі Грешнево, в родовому маєтку. Сім'я була багатодітною – у майбутнього поета було 13 сестер і братів. У віці 11 років він вступив до гімназії, де навчався до 5 класу. З навчанням у юного Некрасова не складалося. Саме в цей період Некрасов починає писати свої перші вірші сатиричного змісту і записувати їх в зошит.

Батько поета був жорстоким і деспотичним. Він позбавив Некрасова матеріальної допомоги, коли той не захотів вступати на військову службу. У 1838 році Некрасов переїхав до Петербурга, де він поступив вільним слухачем в університет на філологічний факультет. Відчуваючи велику потребу в грошах, він знаходить підробітки, дає уроки і пише вірші на замовлення.

У цей період він познайомився з критиком Бєлінським, який згодом ідейно вплинув на письменника. У 26 років Некрасов разом з письменником Панаєвим викупив журнал «Сучасник». Журнал швидко став популярним і мав значний вплив у суспільстві, але у 1862 році вийшла заборона уряду на його видання.

Літературна діяльність

Накопичивши достатньо коштів, Некрасов видав дебютну збірку своїх віршів «Мрії і звуки» (1840), яка не стала популярною. Василь Жуковський порадив більшість віршів цієї збірки друкувати без імені автора. Після цього Микола Некрасов вирішив відійти від віршів і зайнятися прозою, писав повісті й оповідання. Письменник також займався виданням кількох альманахів, в одному з яких дебютував Федір Достоєвський. Найбільш успішним альманахом був «Петербурзький Збірник» (1846).

В 1847 - 1866 був видавцем і редактором журналу "Сучасник", в якому працювали кращі літератори того часу. Журнал був осередком революційної демократії. Працюючи в «Сучасник», Некрасов випустив  кілька збірок своїх віршів, які приносять йому  популярність.

 На сторінках журналу «Сучасник» були відкриті такі таланти, як Іван Тургенєв, Іван Гончаров, Олександр Герцен, Дмитро Григорович та інші. У ньому друкувалися вже відомі Олександр Островський, Михайло Салтиков-Щедрін, Гліб Успенський. Завдяки Миколі Некрасову і його журналу російська література дізналася імена Федора Достоєвського і Льва Толстого.

У 1840-х роках Некрасов співпрацює з журналом «Вітчизняні записки», а в 1868 році, після закриття журналу "Сучасник", бере його у видавця Краєвського в оренду. З цим журналом були пов'язані останні десять років життя письменника. В цей час Некрасов пише епічну поему «Кому на Русі жити добре» (1866-1876), а також «Російські жінки» (1871-1872), «Дідусь» (1870) - поеми про декабристів і їхніх дружин, ще деякі сатиричні твори, вершиною яких була поема «Сучасники» (1875).

Некрасов писав про страждання і горе російського народу, про складне життя селянства. Він також вніс в російську літературу багато нового, зокрема, в своїх творах використовував просту російську розмовну мову. Це безсумнівно показувало багатство російської мови, яке йшло з народу. У віршах він вперше став поєднувати сатиру, лірику і елегійні мотиви. Коротко кажучи, творчість поета внесло неоціненний внесок у розвиток російської класичної поезії і літератури в цілому.

Останні роки життя

У 1875 році у поета виявили захворювання кишківника. У болісні роки перед смертю він пише цикл віршів, який присвячує своїй дружині Зінаїді Миколаївні. Письменник помер 27 грудня 1877 року (8 січня 1878) і був похований в Санкт-Петербурзі на Новодівичому кладовищі.

Пам'ять

- На честь Некрасова назване селище  Некрасовське (колишні Великі Солі), в районі якого він провів своє дитинство.

- Встановлено пам'ятники в Некрасовському, Немирові, Санкт-Петербурзі, Уссурійську, Ярославлі та інших містах Росії; є пам’ятник письменнику і в Україні (м. Вінниця).

- Ім'ям Некрасова названі вулиці у багатьох містах.

- В місті Чудово Новгородської області працює Дом-музей М.О.  Некрасова.

- У садибі Карабіха, в якій Некрасов жив у літній час в 1861-1875 роках, влаштований музей-заповідник поета.

- Ім'я «Микола Некрасов» носить один з літаків.

- З 1946 року в Санкт-Петербурзі працює Музей-квартира М. О. Некрасова.

- 2907 Некрасов — астероїд, названий на честь поета.

- На його честь названо декілька урбанонімів, наприклад вулиця Некрасова у місті Черкаси.

Українські перекладачі поезії М. О. Некрасова

Українською твори поета перекладали М. К. Вороний, М. Т. Рильський, М. І. Терещенко, П. М. Усенко.

Значення творчості

У творчості Некрасова чи не вперше в російській поезії відображено життя робітничого класу пореформеної пори. Його стиль відрізнявся демократизмом, умінням ставити мистецтво на службу суспільним прагненням та реалістичним зображенням дійсності. Його творчість відіграла велику роль в розвитку передової російської літератури і в формуванні реалістичного стилю радянської поезії.

Джерела:

http://ukrlitra.com/biohrafii-zarubizhni-pysmennyky/222-biohrafiia-nekrasov-mykola

http://www.people.su/ua/79601

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

 Зображення:

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3c/Nikolay_Nekrasov.jpg

 

Комментариев нет:

Отправить комментарий