Письменники рідного краю: Ольга Дмитрівна Будугай

Ольга Дмитрівна Будугай народилася 4 лютого 1964 року в м. Гуляйполі Запорізької області в сім’ї вчительки математики Раїси Іванівни та робітника Дмитра Павловича Савченків. В 1981 році завершила із золотою медаллю навчання у СШ № 1. У 1986 році стала вчителем французької та німецької мов, закінчивши Запорізький державний університет, а в 1997 році – вчителем української мови й літератури після навчання в Бердянському педінституті.

Викладала німецьку мову в Бердянській школі-інтернаті, ЗОШ № 9, французьку – в ЗОШ № 1, Центрі дитячо-юнацької творчості. Працювала науковим співробітником краєзнавчого музею, викладачем дитячої й зарубіжної літератури в Бердянському педінституті, диктором і кореспондентом Бердянського телебачення, керівником літстудії «Неопалима купина « у Центрі дитячо-юнацької творчості. Викладала українську літературу з 2003 по 2012 роки  у Переяслав-Хмельницькому ДПУ імені Григорія Сковороди. Зараз викладає німецьку мову і латину в Білоцерківському інституті економіки та правління ВМУРоЛ «Україна».

Писати почала в шкільні роки: в 3-му класі з’явився перший вірш, а в 4-му – перша стаття в газеті. Перший надрукований вірш «Найперший рік» з’явився в річницю Незалежності України в газеті «Південна зоря»:

Молодій, пречиста Україно!

Зорі-очі вмились не сльозами –

Іменинниця ти, ненько, нині.

Хай весь світ радіє разом з нами.

Вільна, хоч і втомлена віками

Від наруги, болю і образ.

Розвела біду свою руками,

Відродилась, розігнулась враз.

Не схиляй голівоньки, матусю,

Твої діти стали вже другими,

Кожен з нас збагнути нині мусить:

«Ким без Тебе бути всі могли б ми?»

Лиш буди і далі сили юні,

Хто у сні і досі – розкрий очі.

Досить виголошувать з трибуни

Пусті фрази і слова «пророчі»!

Хто у Тебе вірить – крила має,

Хто з Тобою поруч – не впаде.

Україна шлях новий пізнає,

У Братерство Духа нас введе.

Друкувалась Ольга в місцевій пресі, в газеті «Українська мова і література», «Історія України», дитячому журналі «Дзвіночок». Виховує з чоловіком Андрієм сина Богдана. Учасниця конкурсу «Бердянські розсипи».

Подружжя Будугай

Разом з чоловіком підготували і видали в м. Бердянську в 2001 році книжку «Скарби Приазов’я». Про це написав у попередньому слові «В добру путь» кандидат філологічних наук М.К. Дем’яненко: «Подружжя Ольга та Андрій Будугаї – творчі особистості, оригінальні поети зі своїми широкими поглядами на життя і мистецтво. Їхні вірші – то чудова поезія, яка бере в полон людську душу, робить її добрішою і світлішою, кличе до боротьби зі злом…». Опублікувала повість «В туннелях таинственной Доры» (у 2002 році – російською мовою, у 2005 – українською). Друкувалася в періодиці й колективних збірках «Остров» (Росія, 2001), «Література Гуляйпільщини» (2003), «Пам’ять заради майбутнього» (2005), «Кришталеві роси» (2007), «Літературні імена Переяславщини» (2007), альманасі «Ворота в Небо» (2008) та ін. Разом із Андрієм Будугаєм видала в Переяславі-Хмельницькому в друкарні ПП «СКД» три поетичні збірки: у 2008 році – «Сторінки історії Запорозького козацтва», а в 2010 – «Святковий вінок» і «Слова – світи».

А. Будугай

Восени 2012 року в Софії (Болгарія) під назвою «Към сиянието на Истината през глъбините на Словото» («До сяйва Істини – через глибини Слова») у співавторстві з Андрієм Будугаєм виданий цикл статей та есеїв по лінгвоезотеризму.

 Джерела, корисні посилання та вірші:

Перша збірка наших земляків

Однодумці у житті і творчості

Ольга Будугай

Бердянськ літературний: Ольга Будугай

Бердянськ літературний: Андрій Будугай

Медіапортал української діаспори. Ольга Дмитрівна Будугай

Пам'ять заради майбутнього (Ольга Дмитрівна  Будугай розповідає про те, що довелося пережити її матері під час Великої Вітчизняної війни).  

Вірші О. Д. Будугай

Сторінка письменниці в ВКонтакті

Андрій Олександрович Будугай. Канал Youtube

Сторінка в Facebook А.О. Будугай

Сторінка в Facebook О.Д. Будугай