17 лютого виповнюється 155
років від дня народження П.П. Шмідта (1867-1906), лейтенанта, який очолив
матроський заколот на крейсері «Очаків».
Про
П.П. Шмідта написано чимало статей, книг. Його іменем називали вулиці в різних
містах, серед яких і наш Бердянськ. В Очакові на Миколаївщині багато років працював
музей П.П. Шмідта. Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта у Бердянську працює з
1980 року, розміщуючись у будинку, де сім'я бердянського градоначальника П.П.
Шмідта старшого (батька лейтенанта Шмідта) проживала понад десять років.
У
Бердянську ім'я П.П. Шмідта носить також центральний міський парк (перед ним
встановлено погруддя П.П. Шмідта) - один із двох скверів, свого часу був
розбитий батьком Петра Петровича, градоначальником Бердянська П.П. Шмідтом
старшим.
На
південній частині острова Березань у 1968 році за проектом архітекторів М.
Галкіна та В. Очаковського було встановлено пам'ятник на честь розстріляних
керівників повстання.
Коротка
біографія П.П. Шмідта
Народився в дворянській родині.
Батько — Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, контр-адмірал, старший
морський начальник Бердянська.
У 1886 закінчив Петербурзьке
морське училище.
Служив у 8-му Петербурзькому
екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в Таганрозі, де працював у
Азовсько-Донському комерційному банку.
У 1892 поновлюється на
військовій службі. У 1895 одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му
Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з
керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торговельний флот, де
працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден «Ігор» та «Діана». З
початком російсько-японської війни 1904-05 звернувся до Морського відомства з
проханням про направлення на театр бойових дій. Шмідта було призначено офіцером
вугільного транспорту «Іртиш». Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у
Шмідта загострилася хвороба нирок, внаслідок чого він був змушений повернутися
назад.
У 1905 — командир міноносця №
253 Чорноморського флоту, Севастополь. Після цусімської поразки Шмідт
організував «Союз офіцерів — друзів народу», від імені якого розіслав відозву,
що закликала командирів кораблів підтримати революцію. Був тимчасово
відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну
агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. Ведучи
пропаганду серед матросів і офіцерів, Шмідт називав себе позапартійним
соціалістом, засуджував соціал-демократів — за їх недостатньо уважне ставлення
до вимог селянства, а соціалістів-революціонерів — за терор, до якого він
відносився безумовно негативно; стояв за Засновницькі збори, вибрані загальними
виборами; відстоював конституційну монархію. 20 жовтня 1905 року, під час
похоронів в Севастополі мирних громадян, убитих під час демонстрації, він
виголосив політичну промову, що дала йому широку популярність.
20.10.(02.09)1905 Шмідта було заарештовано, але 04.11.1905 відпущено під тиском
громадськості. Шмідта було обрано «довічним депутатом» Севастопольської Ради
робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував
активну політичну діяльність. 11.11.1905 Шмідта було відправлено у відставку у
званні капітана 2-го рангу.
Повстання на крейсері «Очаків»
8-10 листопада 1905 року почалося сильне невдоволення на крейсері
«Очаків». Матроси крейсера вели переговори зі Шмідтом, і коли 13 листопада 1905
невдоволення вибухнуло бунтом, то Шмідт став його очільником. До крейсера, що
збунтувався, пристали броненосець «Пантелеймон» і кілька інших суден. 14
листопада Шмідт звернувся до Государя Імператора з вимогою Засновницьких зборів
і заявою, що флот перестав підкорятися міністрам. Головнокомандувач
Чорноморським флотом Чухнін піддав революційні судна обстрілу шрапнеллю.
Шмідт погрожував за кожного
страченого або вбитого матроса страчувати по полоненому офіцерові, але не
виконав цієї погрози. За словами звинувачувального акту суду, кораблі Шмідта на
вогонь відповідали слабким вогнем; за іншими відомостями, вони їм зовсім не відповідали.
В усякому разі, Шмідт, уникаючи кровопролиття, нічого не зробив, аби
відстоювати свої вимоги збройною рукою. На «Очакові» канонадою було спричинено
пожежу; вціліла частина екіпажу стала рятуватися на шлюпках. Увечері 15 (29
листопада) 1905 крейсер «Очаків» майже без опору було розстріляно вірними уряду
кораблями.
Шмідт був заарештований. Суд
над Шмідтом відбувся в Очакові у лютому 1906. 18 лютого 1906 Шмідту, а також
матросам О. Гладкову, С. Частнику та М. Антоненку було винесено смертний вирок.
Розстріляний на острові Березань 6 (19 березня) 1906. Стратою керував Михайло
Михайлович Ставракі.
8 травня 1917 перепохований у
Покровському соборі в Севастополі.
13 листопада 1923 перепохований
на севастопольському кладовищі Комунарів.
Лейтенант Шмідт в культурі
Борис Пастернак написав поему
«Лейтенант Шмідт».
У романі Ільфа і Петрова
«Золоте теля» діють «тридцять синів лейтенанта Шмідта» — самозванців і шахраїв,
що «працюють» по взаємній домовленості в різних регіонах СРСР. Реальний син
Шмідта Євген брав участь в повстанні 1905 року разом з батьком, під час
громадянської війни служив в білій армії і жив в еміграції.
Фільм «Поштовий роман» (1969)
(режисер — Є. Матвєєв, в ролі Шмідта — Олександр Парра) — історія складних
взаємин П. П. Шмідта і Зінаїди Різберг на основі їх листування.
Яхта «Маяна», яка спочатку
належала барону Фальц-Фейну, після жовтневого перевороту отримала назву
«Лейтенант Шмідт».
Книги:
Виноградова
Агнеса "Расстрелянная мечта. Хроника жизни лейтенанта П.П.Шмидта. Письма,
воспоминания родных, близких, сослуживцев, современников, документы,
материалы" (Миколаїв, ПП Гудим, 2004).
Черкашин
Геннадій Олександрович.:Клянусь Землею і Сонцем.—Київ: Веселка,1989.—368с.,115тис.пр.,
роман-хроніка, іл., ISBN
5-301-00337-2.
Джерела
інформації:
https://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/03/7/75916/
Зображення:
Автор:
Downloaded from http://www.berdyansk.net/berd/ppshmit.html
Суспільне
надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=551020
Комментариев нет:
Отправить комментарий