Рекомендуємо:)

 

Залишилося кілька днів зими, і напевно, кожен з нас в очікуванні сонячної і теплої весни. А ще хочеться позитивних емоцій та радощів.

Тож до вашої уваги життєстверджуючий роман Ісабель Альєнде "Там, за зимою".

Сюжет

Незначна транспортна пригода, коли на закрижанілій вулиці одна машина штовхає іншу, стає водночас поштовхом, що приводить у рух події  в творі письменниці...

Кримінальна лінія книги охоплює лише кілька днів у штаті Нью-Йорк, але авторка значно розсуває часові й географічні виміри роману, події якого відбуваються впродовж кількох десятиліть на теренах різних країн.

Зима в романі огортає не тільки засніжені вулиці, а й душі персонажів, відігріти які здатні теплі людські стосунки - любов, дружба, солідарність...

"...- Серед зими я наре шті збагнув, що в мені буяє непереможне літо.

- Це тобі щойно прийшло до голови?

- Ні. Це сказав Альбер Камю".

Даруємо весняний настрій!

 

У передчутті тепла...

Наша книжкова виставка створює весняний настрій, ви знали?

155 років від дня народження П.П. Шмідта (1867-1906)

 

17 лютого виповнюється 155 років від дня народження П.П. Шмідта (1867-1906), лейтенанта, який очолив матроський заколот на крейсері «Очаків».

Про П.П. Шмідта написано чимало статей, книг. Його іменем називали вулиці в різних містах, серед яких і наш Бердянськ. В Очакові на Миколаївщині багато років працював музей П.П. Шмідта. Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта у Бердянську працює з 1980 року, розміщуючись у будинку, де сім'я бердянського градоначальника П.П. Шмідта старшого (батька лейтенанта Шмідта)  проживала понад десять років.

У Бердянську ім'я П.П. Шмідта носить також центральний міський парк (перед ним встановлено погруддя П.П. Шмідта) - один із двох скверів, свого часу був розбитий батьком Петра Петровича, градоначальником Бердянська П.П. Шмідтом старшим.

На південній частині острова Березань у 1968 році за проектом архітекторів М. Галкіна та В. Очаковського було встановлено пам'ятник на честь розстріляних керівників повстання.

Коротка біографія П.П. Шмідта

Народився в дворянській родині. Батько — Петро Петрович Шмідт-старший, морський офіцер, контр-адмірал, старший морський начальник Бердянська.

У 1886 закінчив Петербурзьке морське училище.

Служив у 8-му Петербурзькому екіпажі. Влітку 1889 вийшов у відставку і оселився в Таганрозі, де працював у Азовсько-Донському комерційному банку.

У 1892 поновлюється на військовій службі. У 1895 одержав звання лейтенанта. Служив у 18-му Балтійському та Сибірському флотських екіпажах. Через особистий конфлікт з керівництвом Владивостоцького порту, перевівся на торговельний флот, де працював ревізором, старшим помічником, капітаном суден «Ігор» та «Діана». З початком російсько-японської війни 1904-05 звернувся до Морського відомства з проханням про направлення на театр бойових дій. Шмідта було призначено офіцером вугільного транспорту «Іртиш». Під час переходу з Лібави на Далекий Схід у Шмідта загострилася хвороба нирок, внаслідок чого він був змушений повернутися назад.

У 1905 — командир міноносця № 253 Чорноморського флоту, Севастополь. Після цусімської поразки Шмідт організував «Союз офіцерів — друзів народу», від імені якого розіслав відозву, що закликала командирів кораблів підтримати революцію. Був тимчасово відправлений до Ізмаїлу. Восени повернувся до Севастополя, де розпочав активну агітаторську діяльність, брав участь у мітингах і маніфестаціях. Ведучи пропаганду серед матросів і офіцерів, Шмідт називав себе позапартійним соціалістом, засуджував соціал-демократів — за їх недостатньо уважне ставлення до вимог селянства, а соціалістів-революціонерів — за терор, до якого він відносився безумовно негативно; стояв за Засновницькі збори, вибрані загальними виборами; відстоював конституційну монархію. 20 жовтня 1905 року, під час похоронів в Севастополі мирних громадян, убитих під час демонстрації, він виголосив політичну промову, що дала йому широку популярність. 20.10.(02.09)1905 Шмідта було заарештовано, але 04.11.1905 відпущено під тиском громадськості. Шмідта було обрано «довічним депутатом» Севастопольської Ради робітничих, матроських і солдатських депутатів. Після звільнення продовжував активну політичну діяльність. 11.11.1905 Шмідта було відправлено у відставку у званні капітана 2-го рангу.

 

Повстання на крейсері «Очаків»

8-10 листопада 1905 року почалося сильне невдоволення на крейсері «Очаків». Матроси крейсера вели переговори зі Шмідтом, і коли 13 листопада 1905 невдоволення вибухнуло бунтом, то Шмідт став його очільником. До крейсера, що збунтувався, пристали броненосець «Пантелеймон» і кілька інших суден. 14 листопада Шмідт звернувся до Государя Імператора з вимогою Засновницьких зборів і заявою, що флот перестав підкорятися міністрам. Головнокомандувач Чорноморським флотом Чухнін піддав революційні судна обстрілу шрапнеллю.

Шмідт погрожував за кожного страченого або вбитого матроса страчувати по полоненому офіцерові, але не виконав цієї погрози. За словами звинувачувального акту суду, кораблі Шмідта на вогонь відповідали слабким вогнем; за іншими відомостями, вони їм зовсім не відповідали. В усякому разі, Шмідт, уникаючи кровопролиття, нічого не зробив, аби відстоювати свої вимоги збройною рукою. На «Очакові» канонадою було спричинено пожежу; вціліла частина екіпажу стала рятуватися на шлюпках. Увечері 15 (29 листопада) 1905 крейсер «Очаків» майже без опору було розстріляно вірними уряду кораблями.

Шмідт був заарештований. Суд над Шмідтом відбувся в Очакові у лютому 1906. 18 лютого 1906 Шмідту, а також матросам О. Гладкову, С. Частнику та М. Антоненку було винесено смертний вирок. Розстріляний на острові Березань 6 (19 березня) 1906. Стратою керував Михайло Михайлович Ставракі.

8 травня 1917 перепохований у Покровському соборі в Севастополі.

13 листопада 1923 перепохований на севастопольському кладовищі Комунарів.

 

Лейтенант Шмідт в культурі

Борис Пастернак написав поему «Лейтенант Шмідт».

У романі Ільфа і Петрова «Золоте теля» діють «тридцять синів лейтенанта Шмідта» — самозванців і шахраїв, що «працюють» по взаємній домовленості в різних регіонах СРСР. Реальний син Шмідта Євген брав участь в повстанні 1905 року разом з батьком, під час громадянської війни служив в білій армії і жив в еміграції.

Фільм «Поштовий роман» (1969) (режисер — Є. Матвєєв, в ролі Шмідта — Олександр Парра) — історія складних взаємин П. П. Шмідта і Зінаїди Різберг на основі їх листування.

Яхта «Маяна», яка спочатку належала барону Фальц-Фейну, після жовтневого перевороту отримала назву «Лейтенант Шмідт».

Книги:

Виноградова Агнеса "Расстрелянная мечта. Хроника жизни лейтенанта П.П.Шмидта. Письма, воспоминания родных, близких, сослуживцев, современников, документы, материалы" (Миколаїв, ПП Гудим, 2004).

Черкашин Геннадій Олександрович.:Клянусь Землею і Сонцем.—Київ: Веселка,1989.—368с.,115тис.пр., роман-хроніка, іл., ISBN 5-301-00337-2.

Джерела інформації:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BC%D1%96%D0%B4%D1%82_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/03/7/75916/

Зображення:

Автор: Downloaded from http://www.berdyansk.net/berd/ppshmit.html

Суспільне надбання (Public Domain), https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=551020

 

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

 

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це рішення було ухвалено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше як 100 осіб, не задокументовані.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.  1952 року тогочасна влада Пакистану проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3 % населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 першим Міжнародним днем рідної мови.

Джерело інформації:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8

 

Людина-океан: 220 років від дня народження В. Гюго

 

26 лютого цього року виповнюється 220 років від дня народження видатного французького письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча Віктора Гюго (1802-1885).

Творчість Гюго дуже різноманітна: романи, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи.

Цікаві факти про письменника:

- Віктор Марі Гюго побачив світ у 1802 році. В один рік з ним народилися такі відомі письменники як, Вільгельм Гауф і Олександр Дюма(батько). Народився Гюго на паризькій вулиці, де жили склодуви. Будинок, в якому з’явився на світ  і провів час письменник, не зберігся до теперішнього часу. Останні роки життя письменник провів у власному маєтку, на вулиці, яку за життя письменника назвали «Авеню Віктора Гюго».

- Дитинство Віктор Гюго провів у роз’їздах: Марсель, Корсика, Ельба, Мадрид, Італія-це було пов’язано зі службою батька, який був генералом в наполеонівській армії. Але після кочового життя сім’я завжди поверталася в Париж. Численні подорожі вплинули на творчість майбутнього письменника, він все життя був романтиком в душі і завжди відстоював свої ідеали.

- Вже в 14 років Гюго почав пробу пера, але на жаль ці юнацькі твори не були опубліковані.

Крім письменницької діяльності він займався живописом. Його роботи — це в основному начерки, зроблені олівцем і тушшю. В даний час близько 4000 художніх ескізів знаходяться в різних колекціях по всьому світу.

Читацькі симпатії

 

Цього року валентинки від читачів отримали такі письменники:

С. Ахерн, М. Булгаков, І. Бунін, А. Данілова, П. Дашкова, О. Дерманський, О.Довженко, Т. Драйзер, О. Дюма, О. Забужко, П. Загребельний, М. Кідрук, О. Кобилянська, А. Кокотюха, Л.Костенко, Т. Корсакова, А. Крісті, А. Лінгрен, Г. М. Малик,  М. Март, О. Марініна, Дж. Мартін, Дж. Мойєс, Ю Несбьо, В. Нестайко, І. Нечуй-Левицький, Е.М. Ремарк, І. Роздабудько,  О. Рой, Дж. Ролінг, В. Рутківський, Р. Сабатіні, Д. Стіл, Т. Устінова, К. Ханна, Дж.Х. Чейз, А. Чехов, С. Шелдон, У. Еко

 

Дякуємо!

 Дякуємо всім, хто долучився до Міжнародного дня дарування кни!

Майстер-клас з виготовлення валентинки

 

Незабаром свято усіх закоханих, тож пропонуємо зробити ось таку незвичну «пухнасту» валентинку.

Знадобляться лише  нитки червоного або рожевого кольорів, картон для виготовлення основи, маркер або олівець, ножиці. Також можна використати атласну стрічку для того, щоб нашу валентинку, за бажанням, можна було б десь підвісити (наприклад, прикрасити нею стіну або кімнатну рослину).

Хід роботи

Малюємо та вирізаємо сердечко.

Нарізаємо невеличкі смужки ниток, і робимо петельки (дивіться на відео підказку). Так оздоблюємо усе сердечко.

Потім підрівнюємо кінці, надаючи форму серця.

За бажанням кріпимо стрічку.

Також таке сердечко можна прикрасити камінчиками або намистинами.

 

І все, наша валентинка готова!

Ідею підгледіли у @nbu_for_kids (via Instagram)

105 років від дня народження Сідні Шелдона

 

Сідні Шелдон (1917-2007), класик детективного жанру, один з найбагатший письменників світу, народився в Чикаго 11 лютого 1917 року в єврейській родині (справжнє його ім'я Сідні Шехтель). Батьки його матері Наталі Маркус емігрували до Америки, рятуючись від погромів, з невеликого селища під Одесою.

 

З юних років він відрізнявся сильним характером. Мріючи стати сценаристом, відправився з Чикаго в Лос-Анджелес в розпал «Великої американської депресії». Отримав відмову у восьми студіях, але не занепав духом. Дізнавшись, що вічно зайнятим продюсерам потрібні «читачі сценаріїв», написав «синопсис» до роману Стейнбека «Про мишей і людей» і відіслав на всі студії. Через три дні отримав роботу на Universal Studios за 17 доларів на тиждень.

 Потроху він стає все більш затребуваним: разом з напарником Беном Робертсом пише мюзикли для бродвейських постановок, паралельно з ними — сценарії для студій MGM і Paramount Pictures. З 1963 року він почав писати сценарії телесеріалів, завдяки яким він досяг неймовірної популярності. За них він отримав декілька премій Еммі. За сценаріями Сідні Шелдона знято безліч фільмів.

 У 1969 році Шелдон написав свій перший роман «Оголене обличчя» і був нагороджений премією «Едгара А. По». З того часу всі без винятку романи Шелдона миттєво потрапляли в списки бестселерів.

Його романи перекладено 51 мовою і видано тиражем понад 300 мільйонів екземплярів у більш ніж 180 країнах, за його сценаріями знято 25 фільмів. Його ім'я стало синонімом слова "бестселер".

За заслуги перед літературою та кінематографом у 1982 році Сідні Шелдон отримав іменну зірку на голлівудській Алеї Слави. Крім того, його ім'я присутнє в Книзі рекордів Гіннесса: Шелдон — «найперекладніший» автор у світі.

Пригоди та подорожі Жюля Верна

 

Жуль Верн (1828-1905) — французький письменник, який вважається одним з засновників жанру наукової фантастики.

 Народився майбутній письменник у місті Нант 8 лютого  1828 року. Він був найстаршою дитиною у сім'ї, а загалом у сім'ї було п'ятеро дітей. Батько Жуля Верна працював адвокатом і син після закінчення школи був змушений піти по стопах батька і так він почав вивчати юриспруденцію в Парижі, але його любов до літератури змусила його піти по іншій стежці й він кидає навчання на юриста і йде працювати в театр, де пише комедії, лібрето й розповіді.

 В 1863 році у тижневику «Журнал для освіти й відпочинку» виходить друком перший роман з циклу «Незвичайні подорожі» — «Подорож до центру Землі». Після успіху першого роману, Жуль Верн вирішує й надалі працювати в цьому жанрі, він супроводжує захопливі авантюри своїх героїв все більш майстерними описами неймовірних, але, тим не менш, ретельно продуманих наукових «чудес», які були народженні його уявою. Всього за життя Жуль Верн написав 66 романів і 54 з них входять у цикл «Незвичайні подорожі», найпопулярніші з яких: «Подорож і пригоди капітана Гаттераса», «З Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «Навколо Місяця», «Двадцять тисяч льє під водою», «Навколо світу за 80 днів», «Таємничий острів», «Михайло Строгов», «П'ятнадцятирічний капітан».

 У своїх романах Жуль Верн описує наукові винаходи та досягнення, які на той час здавалися лише фантастикою, але через деякий час стали реальністю, у всіх своїх ранніх книгах автор наголошує, що прогрес — це благо. У творчості французького письменника можна чітко простежити боротьбу добра і зла.. В його книгах на читачів чекають не тільки захопливі описи техніки, подорожей, а також і яскраві та живі образи благородних героїв, симпатичних та дивакуватих вчених.

 

До Дня Святого Валентина

 

А ви вже чуєте мелодію кохання у повітрі? Ні? Тоді хутчіш до бібліотеки:) На книжкових поличках на вас  чекають неймовірні історії кохання.  А ще ми традиційно збираємо ваші валентинки для письменників - розкажіть іншим про ваші читацькі вподобання:

Найбільший оптиміст століття: 210 років від дня народження Чарльза Діккенса

 

Цього місяця виповнюється 210 років від дня народження Чарльза Дікккенса.

 

Чарльз Діккенс (1812-1870) - письменник вікторіанської епохи, який не тільки відобразив її у своїх творах проблеми англійського суспільства, а й намагався їх розв'язувати. Його активна літературна й громадська діяльність сприяла ліквідації боргових тюрем, реформ у галузі освіти і судочинства, збільшенню кількості доброчинних організацій. Його любов до бідних і скривджених була справжньою, а не фальшивою, для нього вони були такими ж повноправними членами суспільства, як і заможні, їм він дарував усю силу свого таланту, усю свою любов, відкривши їм поезію їхнього буденного життя.

 Народився Чарльз Діккенс 7 лютого 1812 року в сім'ї дрібного чиновника Джона Діккенса. Початкову освіту Чарлз здобув у Чатемській школі, де тоді вчителював випускник Оксфорда Вільям Джілс; він і прищепив хлопчикові любов до англійської літератури й до читання взагалі.

 Батько письменника занадто легковажно ставився до сімейного добробуту, геть заплутався у боргах, і сім'я подалася до Лондона. Ситуація погіршувалася, і батько Чарльза потрапив-таки у боргову тюрму. Щоб якось зарадити лихові, Чарльза влаштовують на фабрику. Шість місяців, проведених у брудному старому приміщенні, були для вразливого хлопчика чи не найстрашнішими: одноманітна праця тривала з ранку до вечора. Це була й моральна травма для Чарльза, котрий прагнув навчатися.