Брати мої, що
впали у двобою,
Коли війни
котилася гроза,
Літа стоять над
вами із журбою,
Пливе у вічність
матерів сльоза
І теплих уст не
вкриє тепла згадка,
Гаряче серце
виточило кров,
Передали ви
внукам і нащадкам
Лиш імена й земну
свою любов.
То ваші руки
зводяться уперті,
То ваші очі
кличуть ув імлі.
Хто за свободу
вийшов проти смерті,
Тому немає смерті
на землі!..
А. Малишко
«Рєквієм»
Перемога в Другій світовій
війні, на вівтар якої було віддано більше 27 мільйонів людських життів
колишнього СРСР, стала символом незламності народного духу, вона відіграла
визначальну роль у світовій історії людства і вплинула на долю населення усієї
земної кулі. Як вияв величезної народної
шани до безсмертних героїв Другої Світової війни, до безвинно убієнних жертв, на
їхніх могилах та на їх честь споруджено пам’ятники та обеліски, монументи і меморіали
у багатьох країнах світу. І кожен з них, через десятиліття, оголяючи велику
драму тієї війни, немовби голосом полеглих закликає нас не забувати про їх
саможертовність, їх подвиг та відвагу.
В Україні монументальне
увічнення героїчних і трагічних подій нашого минулого стало однією з
найважливіших форм збереження пам’яті про загиблих у тій жорстокій війні. Лише у Запорізькій області у граніті і бронзі,
у мармурі і металі понад 750 пам’ятників. Вони увічнюють пам'ять про наших
земляків: понад 130 тисяч їх не повернулися з війни; близько 70 тисяч мирних
громадян були закатовані в концтаборах і газових душегубках в період
гітліровської окупації; 160 тисяч юнаків та дівчат були насильно вивезені на
каторжні роботи до Німеччини, значна частина з них загинула у фашистський
неволі. Більшість меморіалів зведені на братських похованнях радянських воїнів,
що захищали і визволяли територію області, понад 100 тисяч полягло їх на
запорізькій землі.
Запоріжжя
Відважно билися на фронтах
Другої Світової тисячі запорожців. Багато з них були відзначені високими
бойовими нагородами, а 66 стали Героями Радянського Союзу. Майже 17 тисяч
городян не повернулися з війни.
Вдячні запорожці свято шанують пам’ять
про тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. В місті встановлено понад 60 меморіальних
споруд на честь загиблих радянський воїнів визволителів і воїнів-земляків,
підпільників і партизан, відомих і безіменних, військовополонених і цивільних
громадян – жертв фашистського терору.
Алея Слави
Парк Алея Слави був відкритий в
1965 році на честь 20-ої річниці Перемоги, як данина пам’яті командному і
особовому складу військових частин та з’єднань Південно-Західного фронту, які
звільняли місто від фашистської окупації 14 жовтня 1943 року. В самому центрі
Запоріжжя був розбитий парк, а героїв війни запросили посадити в цьому парку на
алеї своє дерево. Так і було висаджено 35 дубів, що формують сучасну Алею
Слави. На Алеї Слави встановлено пам’ятник воїнам-захисникам.
На головній селі монументу
увіковічено подвиг запоріжця Олексія Гордійовича Ерьоменко, який загинув 12
липня 1942 року на луганщині. Його образ став широко відомим світовій
громадськості із фотознімка фронтового кореспондента газети «Правда» М. Альперта
«Комбат».
Автори – скульптор І. Носенко,
архітектор В. Шинкарьов.
Монумент «Переправа»
Монумент встановлений у 1968
році на честь воїнів 60-ї гвардійської і 333-ї стрілецьких дивізій 3-го
Українського фронту. У листопаді 1943 року вони форсували Дніпро у районі сіл
Канівське-Розумівка-нижня Хортиця і захопили плацдарм на його правому березі,
забезпечивши таким чином успіх наступаючим радянським військам.
Автори – скульптори А.
Бакальчук, Б. Рапопорт, М. Худас, архітектор Ю.Єгоров, конструктор Ю. Лущинський.
Меморіальний ансамбль
«Скорботна мати»
Споруджений у 1975 році. Тут у братському похованні,
знайшли свій вічний спокій близько 1500 радянський воїнів, що загинули у боях
за Запоріжжя у 1941-1943 роках.
Автори – скульптор В. Дубінін.
Меморіал «Жертвам фашизму»
Тут поховано 36 тисяч мирних
громадян, закатованих фашистами в період окупації 1941 1943 років.