понедельник, 16 марта 2020 г.

Книжки, які хочеться перечитувати


Шановні читачі,

до вашої уваги бібліографічний список, який познайомить вас з цікавими творами сучасних українських авторів.
Література подається за алфавітом, приводяться короткі анотації та цитати з книг.
Всі наведені твори ви можете знайти у фонді нашої бібліотеки.
Сподіваємось, що запропоноване видання стане у пригоді всім, хто цікавиться сучасною українською літературою.

Читати корисно! Книги освічують душу, піднімають і зміцнюють людину, пробуджують в ньому кращі прагнення, гострять її розум і пом'якшують серце. У.Теккерей

Рекомендована література

1. Андрухович С. Фелікс Австрія: Роман / Софія Андрухович. – Львів Видавництво Старого Лева, 2014. – 288 с.

Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, - долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
Цитати
Молитви –  це пара від сліз, яка піднімається до неба.
«Хіба не у вас, християн, є така заповідь: „Люби ближнього свого, як самого себе“? Хіба не мусить людина спершу навчитись себе любити?»
Ніколи не перестану чудуватися з того, як глибоко проросла в людській істоті любов. Вона, видно, є ще одним невидимим хребтом людини, бо без неї ми не годні здійснювати навіть найпримітивніших дій…
Любов –  це єдиний вияв магії в нашому світі, схожому на холодний годинниковий механізм. Без любові всі ці металеві коліщатка швидко заржавіли б і покришились. Але ж ні –  вони цокотять і обертаються, приводять в рух одне одного, хоч би вже й самі того не хотіли.
Якщо вже вірити в чудеса, то нехай це будуть чудеса задля розваги.
І люди бачать те, що самі хочуть побачити.
2. Дочинець М. Лис та інші детективні історії: Роман, оповідання / Мирослав Дочинець. – Мукачево:Карпатська вежа, 2016. – 356 с.


Мирослав Дочинець –  це великий автор, книгами якого зачитуються багато людей. Працює в філософсько-психологічному напрямку. Його книги стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник вміє показати читачеві живу людську у всій її красі і щирості.
Роман "Лис" лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця –  про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все –   шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості, непідробна читабельність.
Інші детективні історії об'єднані одним головним героєм –   слідчим Правиком, який, шукаючи злочинні сліди, водночас шукає сенс життя, міру справедливості і милосердя.
Цитати
Боятися має той, хто обдурює. Раз обдуриш когось, удруге. Втретє обдурять тебе. Далі й сам себе обдурюватимеш – і пропадеш, як сіль в окропі. І будуть витирати об тебе ноги і переступати, як через шолудивого пса.
Це поважають за щось, а люблять за те, чого самому бракує.
Навчися і умій чекати. І тоді переможеш усе. Навіть, якщо нічого вже не чекаєш доброго, все одно — чекай. І коли нічого вже не можеш робити, не просто сиди і лежи, а — чекай. І навіть, коли відходиш, — чекай. Чекай до прощального подиху.
Поразка починається з тої миті, коли ти подумав, що програв.
Наша родова мова –  це оселя духу.
3. Капранови (Брати). Забудь-річка: Роман / Брати Капранови. – Київ: Нора Друк, 2016. – 544 с.  – (Читацький клуб).

Сюжет
Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні. Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині.
Цитати
Кажуть, у цьому світі немає нічого нового. Мабуть, люди і помирають тоді, коли остаточно зрозуміють, що нічого нового вже не буде…
Бог не працює замість людей. Він тільки допомагає тим з них, хто щось робить. І допомагає тим більше, чим більше вони роблять…
В юриспруденції, як на кухні, головне - розібратися, де що лежить, і навчитися смажити яєчню, а пропорції для складніших страв завжди знайдуться у книзі рецептів....
Багато може міститися в одному потиску руки такого, що несила передати словами, бо чим по суті є слова, як не лушпинням справжніх почуттів...
4. Кокотюха А. Повний місяць: Роман / Андрій Кокотюха. – 2-ге вид. – Київ: Нора-Друк, 2015. – 368 с. – (Морок).

Сюжет
Осiнь 1944 року. Подiлля. Лiнiя фронту вже далеко, але спокою в тилу немає. У селищi Сатанів страх перед гестапо змiнився боязню каральних операцiй НКВС, мало того, округу тероризують озброєнi до зубiв банди кримiнальникiв та дезертирiв, але й це ще не все: кiлька мiсяцiв у околицях на узлiссi знаходять тiла людей, загризених дикими тваринами. Люди кажуть, завiвся в тутешньому лiсi вовкулака... Розгадати таємницю сатанівського лiсу береться бойовий офiцер, фронтовик Андрiй Левченко. Разом iз ним у небезпечнiй грi є втікач із сталінського табору Iгор Вовк, жорстокий капiтан НКВС Сомов, дезертир Жора Теплий та повстанський сотник Грiм. Їхнi долi сплелися в тугий вузол, кожен має свiй секрет. Кому з них вдасться вистояти в двобої з перевертнем? Детективний трилер, виконаний у популярному стилi ретро-роману, що захоплює з перших сторiнок. А фiнал обiцяє несподiванки, яких не чекав, за його зiзнанням, сам автор.
Цитати
Мені війна також не подобається. Тобто… Вибач… - За що? - «Також» — не те слово. Не годиться. Люди, звісно ж, помирають не лише на війнах. Історія знала хвороби, епідемії, голод… Трошки більше, як десять років тому, ми таку пошесть пережили. Але епідемію можна зупинити, якщо почати лікувати людей. Голоду на буде, коли дати всім поїсти. Кого потрібно вилікувати чи нагодувати, аби зупинити війну?
5. Корній Д. Тому, Що ти є: Роман / Дара Корній. – Харьков: Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 240 с. – (Коронація слова 2011)

Сюжет
Перед лицем справжнього кохання навіть суворий поганський Числобог може перетворитися на такого собі Амура! Є жінка, життя якої добігає кінця. Є чоловік, для якого вона і є життя. І є кімната номер нескінченність, з якої їхнє життя почнеться спочатку, майже спочатку…
Ніколи не рано закохатися. Сашко з дитсадка марив Оксаною, та вони прожили життя нарізно. Але ніколи не пізно щось змінити. Справжнє кохання ламає всі перешкоди, навіть перемагає смерть. Чи то так здається? Сашко, втративши кохану, заходить у кімнату номер безкінечність і отримує шанс почати все спочатку. Яку дату він обере, щоб виправити минуле?
Цитати
Він не дав їй упасти, не сьогодні. Її дорога ще не закінчилася, і вона має пройти шлях до кінця…
Невже може бути щось спільне в гордого величного орла та облізлого злодюжки горобця? - Небо у них спільне! Небо!..
Гори стають долинами, а час вертає назад. Завжди є можливість усе виправити, бо ангели не сплять... Ніколи…
Біда не в тім, що ти мене не любиш, біда, що я тебе не можу розлюбити...
6. Костенко, Л. В. Записки українського самашедшого: [роман] / Ліна Костенко.- Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. –  414 с. – (Перлини сучасної літератури).

 Ліна Костенко – одна з найулюбленіших сучасних поетес України. Володарка престижних літературних відзнак, серед яких Шевченківська премія! Це перший роман після 20-річного «мовчання» авторки.
Роман написано від імені 35-річного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.
Сюжет
У світі надмірної (дез)інформації та тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом.
Цитати з книги:
Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це –  український геній.
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
7. Лис, В.С. Соло для Соломії: роман / Володимир Лис; передм. Т. Прохаська. –  2- ге вид. –  Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 368 с.

Майстер художнього слова, метр та світило української літератури, але у першу чергу, Володимир Лис — справжній феномен сучасності, творами якого захоплюється як політична, так і культурна еліта України.

Сюжет
«Соло для Соломії» — роман, про трагічні роки XX століття, нелегку жіночу долю та задушене кохання. Жінка, переживши на своєму шляху щирі пориви любові та водночас розчарування, боротьбу за своє щастя та біль поразки, зуміла не зачерствіти душею, не дивлячись ні на що. Крізь долю Соломії вимальовується портрет багатостраждального українського народу в реаліях ХХ-го ст. Докладний життєпис героїв, допомагає пізнати всю красу і різноманіття побуту та звичаїв Полісся, організацію колгоспів, відправлення в Сибір, здобуття незалежності. Кожна з цих подій голосно відгукувалась у долі народу й особливо тісно перепліталась із життєвою стежкою Соломії.
Цитати з книги:
Жіноча цікавість гостроока і гостродзьоба, у ста люстерках роздвоєна і потроєна, на дві а то й три сотні лиць, на сотні стежок насінням пліток посіяна. Вона мов той сірник, кинутий на сухий хмиз серед лісу та ще й в суху вітряну погоду.
Думка — не вікно, всякий не загляне.
Навесні небо зовсім інше. Як і літом, і зимою. У нього, як і в людей – чотири пори року, тільки в людини раз у житті –  і весна, й літо, й осінь, і зима. А в неба –  щороку зміна. Небо проживає всі наші літа і всі наші життя.
8. Талан, С. Не вурдалаки / Світлана Талан; передм. К. Романченко. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 304 с.

 Сюжет
Їх не вбила війна – їх убиває наша байдужість! Вони – серед нас. Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки... Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих... Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима — то тепер вони вурдалаки? Хорору не буде — буде війна — війна за людську гідність і право на спокійну старість...
Цитати з книги
Зараз нас називають дітьми війни. Якось це неправильно. Війна вмивається людськими слізьми, живиться тисячами загиблих людей, їх людською кров’ю, йде по кістках, руйнує не лише міста та села, але й душі. Вона жорстока, вона – вбивця, вона – розлучниця, вона відібрала, вкрала та зжерла, нещадно проковтнула наше дитинство. Війна не може мати дітей, але нас чомусь називають дітьми війни…
Що таке життя? Це низка великих та малих рішень, які приймає людина. Іноді вона схиблює, але все одно ця помилка зв’язує всі події в один цілий ланцюг, що називається життям. До подій додаються сліпа інтуїція та здоровий глузд. А ще життя не може бути без кохання, яке має звичку входити в нашу повсякденність, не постукавши у двері.
Бути матір’ю та дружиною – різні речі. Важко навіть сказати, ким бути легше, а ким важче. За чоловіком потрібно дивитися двома очима.
Душа людини – посудина. Всевишній надав людині право вибору: чим її наповнювати. Недобрі люди накопичують у ній жовч злості, жадібні – думки про гроші, добрі – любов.
Кохання стає з роками не як ігристе шампанське, а як добре витримане вино – ще міцніше, ще солодше, ще ароматніше.
Життя як постріл! Воно таке швидке, як гірська бурхлива річка, біжить швидко, вирує, долає перешкоди на своєму шляху.
Життя біжить швидше гірського струмочка, а наші діти – свого роду мірило прожитих років.
Приємного читання!

Комментариев нет:

Отправить комментарий