понедельник, 31 мая 2021 г.

Календар знаменних і пам’ятних дат на червень



1

 

Всесвітній день батьків

 

Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/66/292

 

Міжнародний день захисту дітей

 

Засновано в 1949 р. за рішенням сесії Міжнародної демократичної федерації жінок

 

День захисту дітей

 

Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 568/98 від 30.05.1998 р.

 

200 років від дня народження Федора Герасимовича Тимофєєва (1821 – після 1873), українського драматурга, актора, архітектора

 

120 років від дня народження Костянтина Амосовича Савицького (1901–після 1981), українського вченого в галузі сільського господарства

 

100 років від дня народження Генріха Романовича Осташевського (1921–2004), українського актора

 

90 років від дня народження Володимира Яковича Бровченка (1931), українського поета, громадського діяча

 

2

 

130 років від дня народження Олександра Івановича Маринченка (1891–1981), українського архітектора

 

3

 

Рівноапостольних Костянтина та матері його Єлени

 

Всесвітній день велосипеда

 

Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/72/272

 

110 років від дня народження Антоніни Антонівни Савченко (1911–1963), української акторки

 

4

 

Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії

 

Відзначається щорічно відповідно до рішення Надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН A/RES/ES-7/8

 

200 років від дня народження Аполлона Миколайовича Майкова (1821–1897), російського поета, перекладача (товаришував з Т. Шевченко)

 

90 років від дня народження Богдана Петровича Певного (1931–2002), українського художника, мистецтвознавця, письменника, журналіста, громадського діяча (США)

 

80 років від дня народження Володимира Олександровича Мельника (1941), українського літературознавця, критика

 

5

 

Всесвітній день навколишнього середовища

 

Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/2994 (ХХVІІ)

 

воскресенье, 30 мая 2021 г.

Здрастуй, Літо!

 

Весело та цікаво зустріли літо вихованці філії ЦДЮТ «Маяк» та юні мешканці мікрорайону «Нагірна частина міста». На дітлахів чекали ігри та конкурси, музичні номери у виконанні учасників ансамблю естрадної пісні «Шанс» (керівник – Черкез О.В.), літературні та математичні забавки від нашої бібліотеки,   а також виставка-конкурс на кращу роботу 2020-2021.

Захід пройшов справді яскраво завдяки підтримці народного депутата України О.С. Пономарьова, депутатів  міськради Д.Г.  Братанової, В.І. Горлова, комітету мікрорайону «Нагірна частина міста» (голова – Ю.О. Лаєр), адже по завершенню розваг на дітей чекали солодкі сюрпризи.











четверг, 20 мая 2021 г.

Майстер-клас "Бджілка-пальчикова іграшка"

 

 Готові до ще одного майстер-класу? Цього разу пальчикова іграшка-саморобка зацікавить самих юних читайликів J




Необхідні матеріали:

- щільний кольоровий папір жовтого кольору або картон;

- білий або блакитний папір для крилець бджілки; чорний папір для вусиків; білий – для очей;

- фломастери/маркери чорного та червоного/рожевого кольорів;

- ножиці, клей, олівець.

Хід роботи

1. Вирізаємо 2 жовтих кола, одне трохи більше за інше. Також нам потрібно вирізати 2 блакитних або білих крильця, 2 вусики і 2 маленьких очка (зіниці можна намалювати фломастером).











Майстер-клас "Бджілка"

 

У нашій попередній публікації ми розповідали про Всесвітній день бджіл, а тепер пропонуємо усім бажаючим зробити цікаву об’ємну тематичну аплікацію.




 Нам знадобляться такі матеріали:

- олівець, ножиці, клей, чорний маркер або фломастер;

- аркуш картону жовтого кольору (якщо немає картону, можна використовувати звичайний кольоровий папір, проте буде необхідно приклеїти його на картон);

- папір жовтого, чорного, коричневого, помаранчевого, білого, рожевого, червоного, блакитного та світло-блакитного кольорів.

Хід роботи

1. З картону жовтого кольору вирізаємо шестикутник. Це буде основа нашої аплікації у вигляді бджолиного стільника.



2.  Після вирізаємо деталі для нашої бджілки та відерка:

- З паперу помаранчевого кольору вирізаємо тулуб, вусики та 2 маленьких кружечка – кінчики вусиків.

- З жовтого кольору вирізаємо голову бджілки.

- З блакитного паперу вирізаємо 2 крильця. А з паперу світлішого кольору робимо 1 крильце меншого за попередні розміру.

- З рожевого паперу вирізаємо 2 маленькі кружечки – щічки нашої бджілки. Також вирізаємо 4 лапки чорного кольору. 2 білих кружечки для очей.

- А з паперу коричневого кольору вирізаємо відерце та невеличку смужку (ручку для відерця).



3. Починаємо збирати нашу бджілку -  дивіться на зображення.

Склеюємо 2 крильця разом: одне блакитне і одне світло-блакитне.


На тулубі малюємо чорним фломастером/маркером  смужки.


Приклеюємо крильця, тулуб та лапки  на основу аплікації.

На голову приклеюємо очі (зіниці можна намалювати фломастером), щічки, та вусики.




20 травня - Всесвітній день бджіл

 

20 травня – Всесвітній день бджіл.🌻🌺🌼

У 2017 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про встановлення Дня бджіл. Ініціатором встановлення цієї дати виступила Словенія, яка і запропонувала, щоб цей день відзначався в травні, коли медоносні бджоли в Північній півкулі є найбільш активними, а потреба в запиленні є найвищою. Окрім того, 20 травня 1734 року народився словенський бджоляр, засновник сучасного бджільництва Антон Янша.

Мета Всесвітнього дня бджіл – привернути увагу людства до зникнення бджіл, інформувати населення про важливу глобальну роль бджіл, надати роз’яснення про можливі шляхи їх захисту.



Ще в 1960-х роках пасічниками Європи була помічена тенденція скорочення популяції бджіл. З 1998 року цей феномен суттєво прискорився, а недавно в Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) забили на сполох з приводу вимирання бджіл. «Скорочення колоній комах, які обпилюють квіти рослин, зокрема – бджіл, – ставить під загрозу глобальну продовольчу ситуацію», – попереджають експерти UNEP (Програма ООН з навколишнього середовища).

Бджоли – комахи ряду перетинчастокрилих, споріднені з осами і мурашками. Існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди. Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших поживних речовин.

Найбільшого значення в житті людини набула медоносна бджола, що живе поруч не одну тисячу літ. В Україні бджільництво відоме з давніх-давен, щоправда, звичних вуликів тоді не було, й за медом доводилося лазити на дерева, де розміщувалися колоди-борті. Тому бджолярів називали бортниками. На сьогоднішній день на території України бортництво залишилося лише на півночі Житомирської області.

Лише на початку ХІХ століття Петро Іванович Прокопович винайшов сучасний рамковий вулик і розробив систему інтенсивного бджільництва.

 

Колонія бджіл складається з 20000 – 60000 робочих бджіл і однієї матки. Бджолина матка може жити до 5 років і є центром бджолиного рою. В літні місяці вона найжвавіша і щодня відкладає до 2500 яєць. Самці – трутні за розмірами більші від робочих бджіл і не мають жала. Основна їх мета – запліднити матку. Робочі бджоли – це недорозвинені жіночі особини, що живуть близько 6 тижнів і саме вони заготовляють мед, пилок, прополіс, будують стільники та вирощують потомство.

Медоносна бджола – єдина комаха, яка виробляє їжу, яку споживає людина. Виробництво меду – важка робота для бджоли. Щоб отримати всього 100 грамів, вона повинна облетіти в середньому 1 мільйон квітів. У середньому бджола здатна зібрати лише 1/12 чайної ложки меду за життя.

 

Бджола може літати на відстань до шести кілометрів зі швидкістю до 25 км за годину. За один виліт вона відвідує від 50 до 100 квітів.

Мед неймовірно цінний та здоровий продукт харчування, він включає ферменти, вітаміни, мінерали. Мед завжди високо цінувався як ліки. Він володіє антисептичними властивостями, історично використовувався в пов’язках для ран і як перша допомога при опіках та порізах. Природні фруктові цукри в меду – фруктоза і глюкоза – швидко засвоюються організмом і є джерелом енергії.

Бджоли сприяють збереженню біорізноманіття у природі. Три чверті усіх рослин існують в симбіозі з бджолами. Вони запилюють 80% сільськогосподарських культур, що забезпечує одержання високих врожаїв і якісного насіння.

 Бджоли тісно пов’язані із середовищем, в якому вони знаходяться та постійно залежать від рослинного і тваринного світу, чистоти повітря і погодних чинників. Екологічні зміни позначаються на життєздатності бджіл. За станом бджолиних сімей, їх виживання, кількості і якості меду, пилку, що збирається можна судити про ту екологічну обстановку, в якій вони знаходяться. Бджола – це біоіндикатор екосистеми. Зберегти бджіл – означає зберегти життя.

 

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО БДЖІЛ ТА МЕД:

 

вторник, 18 мая 2021 г.

День вишиванки

 

🌻З вишиванкою пов'язана вся багатовікова історія українського народу. Адже люди  завжди  ставився до вишиванок як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії…

🌻 І  які б складні часи не переживали, але любов до традиційної вишивки у нас ніколи не згасала. За допомогою нитки і голки українські майстри створювали і створюють унікальні зразки впізнаваного у всьому світі українського вбрання.

🌻20 травня Україна відзначатиме День вишиванки. День вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Це  всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом.

🌻 Свято не передбачає обов’язкових заходів окрім одягання вишиванки – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.

🌻 Будьте сучасними, не залишаючи добрих традицій!

📚Запрошуємо переглянути нашу книжкову виставку:



четверг, 13 мая 2021 г.

Василь Стефаник: співець селянської долі

 

14 травня цього  року виповнюється 150 років від дня народження видатного українського письменника, неперевершеного майстра соціально-психологічної прози, новатора модерністської техніки письма, новеліста, тонкого спостерігача людської душі, гуманіста і просвітителя Василя Семеновича Стефаника (1871-1936).



Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне слово письменника вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу. Він вважав писання «самогубною справою, як сільська робота або любов»: «Люди під гнітом своєї роботи скалічіють, а ще – кожна дрібниця, яку я пишу – граничить із божевіллям. Я нічого в світі не боюся, як самого себе». А ще казав, що «Немає більшої драми в житті, якщо нікого не любити. Тоді ти мертвий».


 Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.

 1883 р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).

Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).

 У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.

Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців “Академічна громада”. Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У студентські роки він особливо багато читає, пильно стежить за сучасною літературою, зближується з польськими письменниками.

 Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття, розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує свою діяльність як публіцист. Після опублікування в 1890р. першої статті — “Жолудки наших робітних людей і читальні” — він у 1893 — 1899 рр. пише і друкує в органах радикальної партії “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” та “Літературно-науковому віснику” ряд статей: “Віче хлопів мазурських у Кракові”, “Мазурське віче у Ржешові”, “Мужики і вистава”, “Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza”, “Книжка за мужицький харч”, “Молоді попи”, “Для дітей”, “Поети і інтелігенція”.

 1896 — 1897 рр. — час особливо напружених шукань Стефаника. Намагання його відійти від застарілої, як йому здавалося, описово-оповідної манери своїх попередників на перших порах пов’язувалося з модерністичною абстрактно-символічною поетикою. У 1896 — 1897 рр. він пише ряд поезій у прозі і пробує видати їх окремою книжкою під заголовком “З осені”. Та підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані вже після його смерті (”Амбіції”, “Чарівник”, “Ользі присвячую”, “У воздухах плавають ліси”, “Городчик до бога ридав”, “Вночі” та ін.).

 1897 р. у чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші новели Стефаника — “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника. Коли невдовзі письменник надіслав нові новели — “Вечірня година”, “З міста йдучи”, “Засідання” — в “Літературно-науковий вісник”, то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника від 11 березня 1898 р. до “Літературно-наукового вісника”, адресованого фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.

понедельник, 10 мая 2021 г.

Євротур літератур

 

Добірка творів європейських письменників вже чекає на вас!

У цій добірці представлені як класики літератури, так і сучасні автори:



воскресенье, 9 мая 2021 г.

четверг, 6 мая 2021 г.

Вірші, присвячені Другій світовій війні


 

Напередодні Дня пам’яті та примирення та Дня Перемоги над нацизмом пропонуємо до вашої уваги невеличку добірку україномовних віршів про війну:

***

Будь славен День,

Коли над світом

Сплелись в зеніті торжества

Салютні вистраждані, квіти –

Веселка післягрозова!

Солдат сходив

Тяжкі дороги

І мир – врятоване дитя –

Він до колиски майбуття

Підніс у сяйві Перемоги.

Будь славен День –

Безсмертний рятай,

Червонозоряне чоло!

Це від твоїх священних латів

Світання миру пролягло.

Це твій гучний весняний подвиг

Пустив пагіння в наших днях

Струмить народних звершень шлях -

І чути завтрашнього подих.

Будь славен День –

Побідний День!

(Г. Левицький)

***

Сплять солдати в степах

Під волошковим небом Європи,

А розквітлому щастю немає ні меж, ні кінця.

Біля Волги й Дніпра заросли чебрецями окопи,

Тільки в шрамах солдатських печаляться наші серця

(Д. Луценко)



***

Стала пам’ять людська обеліском

Плането наша:

Села і міста,

І вічне небо, і вода пречиста,

Моря величні,

І земля свята –

Аби народ мій похитнувсь, не вистояв,

І випустив із рук свій меч і стяг,

І, двадцять міліонів поховавши,

Не повалив до ніг своїх рейхстаг, -

Яким воно було б, сьогодні наше?

Братів згадаймо, поцілуймо матір,

І пригорнімо воїнів – батьків

І вчімось їхні рани шанувати,

Бо нас би з вами просто не було,

Ми не топтали б ряст на цьому світі.

Сини солдатські, повоєнні діти,

Схилим перед солдатами чоло.

(Г.Світлична)

***

Прости Вітчизно!

 

Прости рядовому, Вітчизно кохана, -

З іменням твоїм я пішов на війну.

Прости, що не вмер я славною смертю

На полі бою... Прости, як вину.

 

Я й порошинки твоєї не зрадив,

Інакше - нікчемно б я жити став.

Волхов є свідком: я не злякався,

Клятви священної не сплямував.

 

Я не злякавсь, коли кулі й снаряди

Падали, наче смертельні дощі.

В час, коли трупами поле вкривалось,

Не розгубився, не втік у кущі.

 

В час, як попереду, справа і зліва

Шлях відрізали, змикалось кільце,

Груди мої обливалися кров'ю,

Та я до кінця був твоїм бійцем.

 

Я бачив, як смерть все ходила за мною,

І я говорив їй: - Коси ж до пуття!

Підходь, одного я від тебе хочу -

Щоб не скінчити в рабстві життя.

 

Чи ж не писав я, дружино, до тебе:

«Ти не турбуйся і вір мені:

Крапля крові остання проллється, -

Та я не сплямую присяги, ні!».

 

А чи ж не я давав слово у віршах,

Ще як рушав на криваву війну:

«Смерті - з ненавистю посміхнуся

Навіть тоді, як востаннє дихну».

 

Знай, що любов твоя, подруго мила,

Муки полегшить в смертельній млі,

І про любов до Вітчизни й до тебе

Кров'ю, повір, напишу на землі.

 

А ще я казав, що спокійним буду,

Коли за Вітчизну згорю дотла...

Вір же, Вітчизно: ця моя клятва

Живою водою для серця була.

 

Та доля лиха насміялася з мене,

Краще б мене пронизав багнеті

Що мені діять? В останню хвилину

Зрадив мені мій пістолет...

 

Себе скорпіон жалом убиває,

Пада на скелю беркут грудьми.

Хіба ж я не був таким беркутом, друзі,

Беркутом, що ненавидить пітьми?

 

Повір же, Вітчизно, що був таким я.

Коли остання хвилина прийшла, -

Зі скелі готовий був кинутись сміло,

Піднявши у небо два гордих крила!..

 

Що діяти? Раптом одмовивсь від слова

Мій пістолет... Мов на зло, занімів...

І ворог скував мені немічні руки

І курявим шляхом на захід повів.

 

З полону жадібно на схід дивлюся,

Мені що не день, то все гірш і гірш.

Та з серця беркута молодого

Полум'ям помсти дихає вірш!

 

І знову зоря над колючим дротом,

Мов стяг моїх друзів, що кличе жить!

Душа полонена горить не від рани, -

Кривавою ненавистю горить!

 

Тільки одна в мене є надія -

На непроглядну серпневу ніч.

Гнів до фашизму, любов до Вітчизни

Вийдуть з полону - волі навстріч!

 

Тільки одна є надія: з вами

Разом іти у вогні і диму.

Просить нескорене, зранене серце:

Дайте у битві місце йому!

(Джаліль М.)

***

Солдат

 

Упав солдат в бою нерівнім

На трав настелені мости...

Та поклялися друзі вірні

До Перемоги з ним прийти.

Й таки прийшли. О тій годині,

Коли настав кінець війни,

Він розписався у Берліні

Своїм багнетом на стіні.

Коли ж додому повертали,

Звільнивши од напруги світ,

До праці вірні друзі стали,

А він підвівся на граніт.

Підвівсь і став як образ слави

О тих, що ніч перемогли,

Щоб діти вільної держави

Рівнятися на них могли.

(Довгий О.)



***

Тут обелісків ціла рота.

Стрижі над кручею стрижуть.

Високі цвинтарні ворота

Високу тишу стережуть.

 

Звання, і прізвища, і дати.

Печалі бронзове лиття.

Лежать наморені солдати,

А не проживши й півжиття!

 

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

У снах юнацьких не побув.

 

Хтось, може, має яку звістку,

Які несказані слова...

Тут на одному обеліску

Є навіть пошта польова.

 

(Ліна Костенко)

***

День Перемоги

 

У Європі буяє весна,

Зустрічаючи День Перемоги.

Ветеранам ще сниться війна

І жорстокі воєнні дороги...

Вже давно повернулись з війни

Ветерани на рідний Хрещатик,

Відродили державу вони

І навчили її захищати...

Ми сердечно вітаємо вас,

Ветерани війни світової!

Ви Європу творили для нас

З мирним небом над головою.

            (Мельников В.)