Протягом багатьох століть з-під
пера видатних письменників виходили не менш видатні романи, які довго
залишалися в тіні через цензурні міркування, їх вилучали і навіть спалювали. З плином часу змінювалася влада та порядки, і
реабілітовані твори знову з’являлися на полицях
бібліотек та книжкових магазинів.
До речі, у США навіть проходить
Тиждень заборонених книг (Banned Books Week) – щорічна кампанії серед бібліотек, видавництв та книготорговців проти цензури в
літературі.
Проводиться ця кампанія в
останній тиждень вересня, і підкреслює значення вільного та відкритого доступу
до інформації. Тиждень заборонених книг не тільки заохочує читачів вивчити
оскаржені літературні твори, а й сприяє інтелектуальній свободі в бібліотеках,
школах та книжкових магазинах. Його метою є звернути увагу на небезпеку, яка
існує, коли обмеження накладаються на доступність інформації у вільному
суспільстві. Різні продавці книг спонсорують заходи та події в підтримку Тижня:
створюються спеціально вітрини, запрошуються автори заборонених книг,
фінансуються щорічні конкурси есе про свободу вираження думок.
Як би там не було, читати заборонені книги
того чи іншого періоду чи не читати вирішувати лише за вам, а ми лише
пропонуємо дізнатися про ці літературні
твори детальніше:
Олександр Солженіцин. Архіпелаг Гулаг (1968)
Художньо-історичний роман про
репресії в СРСР в період з 1918 по 1956 роки. Заснований на листах, спогадах і
усних розповідях 257 в'язнів і особистому досвіді автора. Твір був написаний в
період з 1958 - 1968 рік і складається з трьох томів. Його забороняли в СРСР за
критику комунізму і нібито «наклеп на адресу КПРС». Повністю книгу опублікували
тільки в 1990 році.
Джек Лондон. Поклик предків (1903)
Дія роману відбувається в Юконі
(Канада) за часів золотої лихоманки. Тоді попит на великих і сильних собак був
особливо високий. Головний герой - пес Бек, привезений з вівчарського ранчо в
Каліфорнії, потрапляє в сувору реальність життя їздової собаки. Роман
розповідає про складнощі, які переживає Бек, намагаючись вижити, незважаючи на
суворе поводження господарів, жорстокість псів і суворість природи. На початку
1930-х роман був заборонений в Югославії і Італії, активно спалювався нацистами
оскільки вважався «занадто радикальним».
Джон Стейнбек. Грона гніву
(1939)
В романі розповідається історія
переселення фермерської родини з Оклахоми в Каліфорнію в роки Великої депресії.
Роман вийшов друком 1939 року й здобув Національну літературну премію та
Пулітцерівську премію. Він фігурував також у переліку творів, за які Джон
Стейнбек отримав 1962 року Нобелівську премію.
Незважаючи на те, що книгу
вивчають зараз у школах та університетах США, спершу її було вилучено з
бібліотек та книгарень через відверті описи важкого життя каліфорнійських
селян. Люди читали і жахалися, книгу вилучали і навіть спалювали. Автора
звинувачували в пропаганді комуністичних поглядів. Деякі країни забороняли
книгу через використання ненормативної лексики.
Джером Селінджер. Ловець у житі
(1951)
В романі Селінджера описується
Америка другої половини минулого століття. В центрі книги головний герой,
Голден Колфілд, 16-ти річний юнак, бунтівник, що зневажає загальноприйняті
закони суспільства і гостро сприймає американську дійсність буття. Більше
усього Холден боїться стати таким, як дорослі. Він переживає перехід від світу
дитячого демократичного у світ "показухи", і намагається боротися з
брехнею та несправедливістю. Майже одразу після публікації, книга стала дуже
популярною, проте викликала і масу критики. В 1957 році австралійська митниця
конфіскувала партію книг, котрі посол США передав як дарунок, пояснивши, що
книгу не варто читати підліткам. В Америці з цієї ж причини книгу заборонили
включати у шкільну програму. Адже в романі використовується ненормативна лексика,
і, начебто, заклик до розпусти та п’янства. Твір також набув скандальної слави
зокрема через убивство учасника The Beatles Джона Леннона. Коли поліція
приїхала на місце події, вбивця тримав у руках примірник роману. Згодом він
заявив, що заклик убити Джона Леннона відшукав на сторінках книги, втім його
визнали осудним.
Джордж Орвелл. «1984» (1949)
Були часи, коли роман «1984»
сприймався настільки революційно і здавався настільки політично небезпечним, що
був заборонений деякими бібліотеками Сполучених Штатів, не кажучи вже про
тоталітарні режими.
Це історія Вінстона Сміта, який
деградує під впливом режиму в державі, у якій він живе. Книга здійснила вплив не лише на свідомість
людей, а й на англійську мову. Неологізми, які використовував автор у романі, стали
термінами, що могли підірвати державну безпеку на той час.
Гарпер Лі. Вбити пересмішника (1960)
Книга одразу ж здобула
популярність, отримала Пулітцерівську премію й стала класикою сучасної
американської літератури. Але через те що в романі яскраво обговорюються
питання расизму та насильства, певний час видавництво книги було під забороною.
Історія починається із опису життя маленького
міста на півдні Америки, яку розповідає 6-річна дівчинка на прізвисько
Всевидько. Сюжет книги заснований на власних спостереженнях автора за своїми
близькими та знайомими.
Рей Бредбері. 451° за
Фаренгейтом (1953)
Роман «451 градус за
Фаренгейтом» розповідає про тоталітарне суспільство, в якому література
заборонена, а пожежники повинні спалювати всі заборонені книги, які виявлять,
разом з будинками. Власники книг при цьому підлягають арешту, одного з них
навіть відправляють до психіатричної лікарні. Автор описав людей, які втратили
зв'язок один з одним, з природою, з інтелектуальним спадком людства. Ідея книги
- розповісти про суспільство майбутнього, де панують цілковитий контроль над
людьми, їх свідомістю та пам’яттю.
Роман звинувачувався у вульгарності, вживанні
нецензурних висловлюваннях та анти моралі.
Еріх Марія Ремарк. На західному
фронті без змін (1929)
Антивоєнний роман Ремарка
розповідає про часи Першої світової війни. Маленькі німецькі хлопчики йшли
воювати під впливом пропаганди і вірили, що отримають славу героїв. Однак на
них чекали лише інвалідність або смерть. Вони стали поколінням, яке занапастила
війна. На той час німецька влада не
схвалила видавництво такої книги, адже замість того, щоб зробити із солдат
героїв, Ремарк показав їх істинне призначення.
Кен Кізі. Над зозулиним гніздом
(1962)
В основу роману Кена Кізі ліг
досвід роботи у психіатричній клініці, де над хворими проводили досліди під
дією наркотиків. Певний час книгу вважали грубою та неприпустимою для друку,
однак згодом стали називати літературним шедевром.
Франц Кафка. Перевтілення
(1915)
Новела Франца Кафки розповідає
фантастичну історію героя Грегора Замзи, який одного ранку прокинувся у тілі
великої комахи. Твір був під забороною з метою збереження суспільної безпеки та
моральних переконань. Ідея новели - показати образ сучасності, відчуження людини
від життя, страждання через соціальну незначимість.
Оскар Вайльд. Портрет Доріана
Грея (1890)
Єдиний роман Оскара Вайльда
розповідає про молодого чоловіка на ім'я Доріан Ґрей, портрет якого писав
художник Безіл Голворд. Доріану настільки сподобалась картина, що він
закохується у свою красу і готовий віддати душу, аби старів не він, а його
зображення на полотні. Ідеї
гомосексуалізму та декаденства, що наявні у творі, викликали чимало суперечок
щодо друку роману. Однак у наш час «Портрет Доріана Грея» вважають класикою
Західної літератури.
Гюстав Флобер. Пані Боварі (1856)
Нині роман Густава Флобера
вважається шедевром світової літератури, проте після першої публікації твір
«Пані Боварі» звинуватили у пропаганді антиморалі. Сюжет розповідає про лікаря
Еммі Боварі, котра намагалася жити за межами своїх статків, аби не стати
нікчемною жителькою провінції.
Вільям Голдинг. Володар мух (1954)
Дебютний роман лауреата
Нобелівської премії з літератури Вільяма Голдинга, що спершу був відкинутий
багатьма видавництвами. Вони вважали автора недостатньо відомим, однак коли
роман все ж вийшов у друк, то зміг привернути увагу мільйонів читачів. Це
історія про зло та ненависть, що можуть прокинутись у людській душі, а також
про суперечливість людської натури.
Джованні Боккаччо. Декамерон
Збірник Боккаччо, що складався
зі ста новел, став одним з найзнаменитіших книг раннього італійського
Ренесансу. Майже вся книга, написана в 1352-1354 роки, присвячена любові в
абсолютно різних її проявах. Спершу книга не знайшла активної підтримки у читачів,
проте з винаходом книгодрукування "Декамерон" став одним з найбільш
видаваних творів в Європі. Церква різко засуджувала "Декамерон",
кажучи про аморальність книги. У 1559 році книгу навіть включили в Індекс
заборонених книг. І поширювалася вона в сильно відредагованому вигляді.
Стендаль. Червоне і чорне (1830)
Стендаль став одним з
основоположників французького реалістичного роману XIX в. Але У 1864 році
Ватикан помістив "Червоне і чорне", а також всі "любовні
романи" Стендаля в "Індекс заборонених книг"; заборона був
підтверджений в 1897 році папою Львом XIII. Романи залишалися в списку аж до
останнього видання "Індексу", що вийшов в 1948 році і мав силу до
1966 року. У Росії книга була заборонена в 1850 році Миколою I, чий девіз у
кампанії з придушення ліберальної думки був "самодержавство, православ'я,
народність". У 1939 році, в ході схожою кампанії в Іспанії, роман було
вилучено з бібліотек диктатурою Франсиско Франко.
Борис Пастернак. Доктор Живаго (1957)
Роман одного з видатних
письменників минулого століття Бориса Пастернака вийшов у друк в 1957 році в
Мілані. На батьківщині Пастернака, в СРСР, книгу зустріли різко негативно.
Радянські літератори критикували письменника за досить негативне ставлення як
до Жовтневої революції 1917 року, так і до подальшого розвитку країни. Книгу не
пускали в друк, на Пастернака почали цькування. Друк книги в Мілані (Пастернак
переправив її за кордон по своїх каналах) ще більше підстьобнула критиків
письменника. Тим часом, в 1958 році Борису Пастернаку була присуджена Нобелівська
премія з формулюванням "за значні досягнення в сучасній ліричній поезії, а
також за продовження традицій великого російського епічного роману". Але
заборона на видання "Доктора Живаго" не зміг зупинити поширення
роману в самвидавних копіях. Вперше офіційно "Доктор Живаго" був
опублікований лише в 1988 році.
Джеймс Джойс. Улісс (1918)
Найвідоміший роман ірландця
Джеймса Джойса створювався протягом 7 років і публікувався частинами в
американському журналі "The Little Review" з 1918 по 1920 рр. У 1920
році нью-йоркське Суспільство з викорінення пороку подало позов, звинувативши
видавців у поширенні порнографії, і в 1921-м "Улісс" був заборонений,
проте судовий розгляд стало для нього рекламною кампанією. У 1933 році
видавництву Random House вдалося зняти заборону і домогтися першої публікації
роману в США. Втім, до того моменту в країні вже існувало безліч його
піратських копій. На батьківщині письменника роман вперше було видано лише в
1939 році.
Ден
Браун. Код да Вінчі (2003)
Головний герой, професор
симвології Гарвардського університету Роберт Ленгдон, разом з парижанкою Софі
Неве намагається розкрити вбивство та
відгадати загадку, яку століттями оберігало братство «Пріорат Сіону». Роберт
знаходить таємні матеріали, які вказують на справжнє походження християнства та
життя Ісуса Христа.
Книга була вороже зустріта
Ватиканом та представниками церкви. «Код да Вінчі» церква назвала «фантасмагоричним
коктейлем вигадки». Ватикан вирішив спростувати інформацію, подану у романі, а
також створив путівники по «Коду да Вінчі», які пояснюють події книги із точки
зору церкви і заперечують їх.
Заборона роману пояснюється такими рядками: "християнське
всепрощення не поширюється на тих, хто прямо ображає Ісуса Христа",
прокоментували католицькі кола.
Ернест Хемінгуей. Прощавай,
зброя! (1929)
Наполовину автобіографічний
роман про події Першої світової війни в Італії був опублікований в 1929 році,
відразу ж викликавши неоднозначні вігуки: в Бостоні його вилучили з кіосків за
сексуальний, «вульгарний» зміст, а в Італії – за опис відступу армії в битві
при Капоретто.
Брет Істон Елліс. Американський
психопат (1991)
Події роману відбуваються
переважно на території Мангеттена наприкінці 1980-х. Книга описує приблизно два
роки життя Патріка Бейтмена, головного героя та оповідача. На початку роману
Бейтмену 26 років. Основну частина сюжету складають описи злочинів Бейтмена,
хоча достовірність цих описів під кінець розповіді ставиться під сумнів. Твір
викликав чималий резонанс та був заборонений через деталізовані описи сцен сексу та
насильства.
Артур Конан Дойл. Етюд у
багряних тонах (1887)
«Етюд у багряних тонах», перша детективна
повість сера Артура Конан Дойла, яка була вилучена із списків рекомендованої
літератури, принаймні, однією шкільною радою в штаті Вірджинія, через негативне
зображення мормонів.
Джоан
Кетлін Роулінг, серія книг про Гаррі Поттера (1997-2007)
Гаррі
Поттер і фантастичний світ Хогвартса можуть здатися милими і безневинними, але вельми
популярна серія зіткнулася з протистоянням батьків і шкільних рад по обидві сторони
Атлантики. Зображення смерті, зла і ненависті, а також підтримка віри в
чаклунство – ось кілька з причин для протесту.
Джоан
Роулінг про звинувачення у тому, що книжки про Гаррі Поттера пропагують
сатанізм сказала: «Книга — це дзеркало. І, якщо у неї дивиться дурень, не варто
очікувати, що з неї не визирне геній». Як правило, люди знаходять у книжках
лише те, що вони хочуть знайти. І я вважаю, що мої книжки дуже моральні».
Трумен
Капоте. Холоднокровне вбивство (1966)
Розповідь
Трумена Капоте про реальне вбивство сім’ї фермера в штаті Канзас. Видана в 1966
році, книга була заборонена в одній з середніх шкіл штату Джорджія під приводом
використання в ній сексуальних сцен, сцен насильства і ненормативної лексики. Пізніше вона була відновлена.
Девід Лоуренс. Коханець леді
Чаттерлей (1928)
Книга «Коханець леді Чаттерлей»
із сюжетною лінією, вибудуваної навколо роману заміжньої жінки з вищого
суспільства зі своїм єгерем, була заборонена у Великобританії понад тридцять
років на грунті непристойності. Зрештою її
відновили в правах на публікацію в 1960 році, після того, як видавництво
«Penguin» виграло справу, що з’явилося віхою в судовій практиці. Протягом трьох
місяців видавництво продало 3 млн примірників. Витримав чимало перевидань та був
неодноразово екранізований. Роман зачіпає важливі теми, серед яких фізичні й
психологічні стосунки між жінкою і чоловіком, жіноча чуттєвість, соціальна
нерівність (робітничий і «вищий» клас), конфлікт між життєвою силою природи і
механізованою потужністю індустріалізму.
Марк
Твен. Пригоди Гекльберрі Фінна (1884)
Написаний
у 1884 році роман «Пригоди Гекльберрі Фінна» широко визнаний як один з кращих
американських романів. Тим не менш, роман викликає тривалі суперечки про те, чи
підсилює він расистські стереотипи. У творі слово з початковою літерою «Н»
згадується 242 рази (слово «нігери», яке в США звучить образливо по відношенню
до чорношкірого населення), що змусило одного з чиновників заявити про нього:
«самий гротескний приклад расизму, який я коли-небудь бачив у своєму житті ».
Роман часто забороняють, навколо нього влаштовують суперечки.
Джеффрі
Чосер. Кентерберійські оповідання (1387)
Незважаючи на те, що книга «Кентерберійські оповідання» (серія оповідань про подорож паломників) написана в кінці чотирнадцятого століття, в кінці двадцятого століття вона все ще вважалася непристойною по частині вульгарної мови і сексуальних інсинуацій. Згідно з
прийнятим у 1873 році Законом Комстока (за цим законом гонінням піддавалися
будь-які матеріали, які могли бути розцінені як «розпусні, непристойні і
хтиві»), книгу заборонили продавати в США, і навіть зараз зазвичай продають її
в скороченому варіанті.
Володимир
Набоков. Лоліта (1955)
Набоков розповів дуже відверту
історію для літератури свого часу. Настільки відверту, що сам злякався обраної
тематики і хотів навіть спалити рукопис, проте дружина не дала йому цього
зробити. У романі Набокова йдеться про зв’язок старшого чоловіка з
дванадцятирічною дівчинкою. Роман приніс славу своєму автору і зробив його
одним з кращих письменників Америки та Європи. Але редактор видавництва
"Sunday Express" назвав книгу "відвертою порнографією" і на
цій підставі Міністерство внутрішніх справ вилучило всі екземпляри в 1955 році.
Пауло Коельо. Заїр (2005)
Це пронизлива сповідь чоловіка,
у якого зникла дружина. Він ладен повірити в будь-яку причину — викрадення,
шантаж, адже вона не могла просто розірвати їхні стосунки. Він одержимий ідеєю
знайти її, щоб повернути щастя. Але він побачить дружину знову тільки тоді,
коли зрозуміє, що кохання — це перш за все свобода...
В 2005 році Іран заборонив
книгу Коельо "Заїр". Співробітники іранських секретних служб на одній
з книжкових ярмарків навіть конфіскували нерозпродані екземпляри романи. Тоді
причина подібного рішення властей теж залишилася невідомою. А у лютому 2011
року влада Ірану без жодних пояснень заборонила публікацію в країні усіх творів цього письменника.
Льюїс Керролл. Аліса в Країні
Чудес (1871)
Можливо, викликає подив, але
«Аліса в Країні Чудес» була заборонена в Китаї в 1931 році, так як правитель
провінції Хунань встановив правило, згідно з яким тваринам заборонено
користуватися людською мовою і смерть загрожувала тому, хто наважиться зрівняти
тварин і людей.
Джордж Оруелл. Колгосп тварин
(1945)
Алегорична розповідь Джорджа
Оруелла про корупцію в Радянській Росії була заборонена в СРСР до 1980 року.
Розповідь у ній ведеться від імені тварин з фермерського подвір’я. Побачивши в
свинях протиріччя ісламським цінностям, його також заборонили в школах Об’єднаних
Арабських Еміратів у 2002 році.
Ернест
Хемінгуей. По кому подзвін (1940)
Дія
військового роману відбувається під час громадянського конфлікту в Іспанії в
1930 роках. У романі «По кому подзвін» розповідається про нелегку долю молодого
американського добровольця, прикріпленого до партизанського загону. Книга була
заборонена в Іспанії під час правління Франко і в ряді інших країн за вираз
прокомуністичних та прореспубліканскіх поглядів.
Джерела:
Комментариев нет:
Отправить комментарий