Шановні читачі, напередодні Всеукраїнського дня бібліотек пропонуємо вам дізнатися історію появи
бібліотек та книгарень у нашій державі. Сподіваємось, вас зацікавить ця тема:
Першим бібліофілом
вважається князь Ярослав Мудрий, який княжив на Київській Русі у 1019-1054 рр.
Він славився любов’ю до книг, збирав їх. Книги, доставлені з Греції та
Болгарії, при князівському дворі перекладалися і переписувалися. У літописі
зазначається, що він «насея книжными
словесы сердца верных людей». Книголюбами були його сини Святослав і
Всеволод, онуки (Володимир Мономах) і правнуки (Роман Смоленський).
Перша відома на Русі
бібліотека, правильніше книгосховище, про
яке згадує літопис 1037 р., була заснована при митрополії у Києві, при
Софіївському соборі князем Ярославом Мудрим. Ця важлива культурно-історична
подія свідчила про нагромадження на той час значної кількості книг. Тут
збирали, головним чином, літургійні книжки, необхідні при відкритті нових
єпископій та побудові храмів, були й книжки для світського читання, різні
державні документи: договори, князівські грамоти тощо. На думку
дослідників, бібліотека налічувала понад
950 томів.
Найстарішою з діючих
бібліотек можна вважати Наукову бібліотеку Львівського
університету, засновану у 1608 р. при колегії єзуїтів.
Перша публічна
бібліотека в Україні відкрилась в Одесі
1830 р. Це була приватна платна «бібліотека читання» при книгарні одеського
книгопродавця Клочкова. Він випустив у 1890 р. «Роспись росийским книгам, ландкартам, планам, эстампам, портретам и
нотам в Одессе в книжном магазине и библиотеке чтения Н.А. Клочкова», яка
включала близько 1000 книг, їх можна було одержати під грошову заставу в
бібліотеці або купити в книгарні.
Найбільша бібліотека в
Україні – Національна бібліотека ім. В.
І. Вернадського. Це
одне з найбільших бібліотечних сховищ в світі – 15 млн одиниць зберігання, численні
довідкові відділи, читальні зали тощо.
Найдавніший книгообмін було
здійснено у 1850 р. першою в Києві
публічною бібліотекою комерційного характеру київського книгопродавця
П.П. Должикова. Її власник надсилав до Львова видатному західноукраїнському
діячеві того часу Я. Головацькому твори російських і українських письменників і
одержував натомість західноукраїнські видання.
Найдавніший засіб для
боротьби з книгокрадами. Колись у бібліотеках західної Європи найцінніші книги
приковувались до своїх місць ланцюгами. Та одним із найцікавіших був засіб,
який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося
міцне закляття або лайко до того, хто захотів би книжку привласнити. Ось зразки
таких записів: «Хто хотів би цю книжку
віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом», «Хай ця
книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай
буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв’як». На
одному рукописі XVIII
ст. стояв навіть такий двовірш: «Хто мав
сю книгу вкрасти, тому сім літ свиней пасти».
Книгарні
Першим фаховим продавцем
книжкової продукції вважається друкар М. Сльозка.
За старих часів, тобто в XVII-
XVIII ст. ,
книги продавалися насамперед у друкарнях. М. Сльозка винайшов нову форму
розповсюдження друкованого слова: продавав видання Львівського братства, роз’їжджаючи по ярмарках.
Найстарішою книгарнею,
де продавалися українські книжки, може вважатися та, яку
відкрили в Москві у 1672 р. друкарські майстри Києво-Печерської лаври Т. Кушка
та О. Мушин. У самій Києво-Печерській лаврі
у XVIII
ст. відкрилася книжкова крамничка, і лавра переслідувала тих, хто продавав
книги на базарах без її відома.
Перші нерозпродані
книжки. У 1972 р. київські міщани разом з лаврськими
друкарнями організували у Москві книжкову
крамницю, в якій велась жвава торгівля київськими та львівськими книгами.
Книги, призначені для продажу, старанно обліковували, у 1672 р. було складено
список нерозпроданих книг, до якого ввійшли понад 20 назв загальною кількістю
близько 300 примірників. Це були церковно-слов’янські
та польські букварі, богослужебна література, українські і польські видання
творів Л. Барановича, І. Галятоського та ін.
Перший каталог
української книги, виданий з книготоргівельною метою, з’явився у 1833 р. у
Києві. Його надрукував комісіонер Київського університету І. Дінтер під назвою
«Южнорусский книжный магазин И.И. Динтера. Каталог
малорусских книг».
Першим букіністом в
Україні можна вважати київського торговця Гарбуза, крамниця яго відкрилась на
Подолі у XVIII
ст. Він скуповував і продавав пошарпані, старі і старовинні видання, а
покупцями в нього були професори і студенти Київської академії.
Далі буде…
Джерело:
Україна в цікавих фактах:
Книга рекордів України / Упоряд. Г.О. Маценко. – Львів: Слово, 1992. – 160 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий