Напередодні Дня народження
нашого міста ми підготували для вас розповідь про відомих бердянців:
Володимир Аронович Хавкін
(1860-1930)
Ім'я видатного
вченого-мікробіолога і епідеміолога Володимира Ароновича Хавкіна, що врятував
людство від чуми і холери, увійшло в усі фундаментальні енциклопедії світу.
Заслуги Хавкіна перед наукою і людством були визнані всіма академіями Євразії.
Народився В.А. Хавкін 15
березня 1860 в Одесі в родині вчителя Казенного єврейського училища Арона Хавкіна
і його дружини Розалії. Але крайня
потреба змусила родину змінити місце
проживання. Вони переселилися з галасливої Одеси до нашого тихого Бердянську. Саме в
Бердянську почалося становлення особистості Володимира Ароновича, було закладено
фундамент його характеру і світогляду.
Ось чому бердянці вважають його своїм земляком, а сам учений вважав себе
бердянцем.
Навчався Володимир Аронович в
Одеському університеті. Працював у лабораторії Іллі Мечнікова спочатку в Одесі,
а пізніше в Парижі. У Франції винайшов протихолерну вакцину. Уряд царської
Росії відмовився застосовувати винахід політичного противника російської
імперії. Після відмови застосовувати протихолерну вакцинацію в ряді країн
Європи, Хавкін з 1896 року працював в Індії, де створив першу в історії вакцину
проти чуми. Зусилля вченого знайшли підтримку уряду Великої Британії. Слід
зазначити, що експерименти з винайденими вакцинами Хавкін найчастіше проводив
на своєму організмі. В Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Видатний
вчений був призначений головним бактеріологом країни та директором Бомбейської
протичумної лабораторії. Пізніше ця лабораторія була перетворена в Інститут
Хавкіна.
Хавкін обраний почесним членом багатьох
наукових товариств та академій країн Європи та Азії. За рік до смерті він
заповів власні кошти (500 тисяч доларів) на створення фонду заохочення молодих
наукових талантів, який існує й досі. В Ізраїлі комітет пам'яті Хавкіна
організував урочисту посадку 1000 дерев у знаменитому Лісі миру імені Кеннеді,
де відтепер розташований меморіальний гай Володимира Хавкіна.
Більш детальний життєпис
Володимира Ароновича ви зможете знайти на сторінці нашого блогу: http://cbslibrary5.blogspot.com/2015/03/155.html#more
***
Юлій Дмитрович Енгель
(1868-1927)
- відомий композитор, музичний
критик, журналіст, літератор, фольклорист
Юлій Енгель народився і виріс у
Бердянську, тут навчався в гімназії.
Пізніше він закінчив юридичний факультет Харківського університету, Московську консерваторію
(1897).
З 1897 до 1918 року завідував
музичним відділом в московській газеті «Русские ведомости». Був редактором
музичних статей в Енциклопедичному словнику Граната, перекладачем спеціальних
книг з музики. Переклав з німецької музичний словник Г. Рімана і додав до нього російський відділ. Був
одним із засновників народної консерваторії в Москві (1906 рік). Автор статей
про М. А. Римського-Корсакова, П. І. Чайковського, С. І. Танєєва та
ін. Автор величезної кількості музичних статей та музичних творів (романси,
фортепіанні п'єси та інше). Дізнатися більше про Юлія Дмитровича можна на
сторінках нашого блогу: http://cbslibrary5.blogspot.com/2013/04/145.html#more
***
Яків Соломонович Хаст (1873-1953)
- російський і радянський художник-портретист
Народився Яків Соломонович у
Бердянську в 1873 році в сім'ї ремісника-червонодеревника. Йому було близько
6-ти років, коли батьки звернули увагу на художні здібності хлопчика, і після
закінчення Бердянської чоловічої класичної гімназії відправили сина вчитися в
Одеську художню школу на архітектурне відділення. В ті часи ця школа славилася
високою якістю навчання, в ній викладали відомі художники Г.О. Ладиженський і
К.К. Костанді. Пізніше у цих викладачів навчався і інший наш земляк – І.І.
Бродський.
У 1892 році Яків Соломонович
закінчує Одеську художню школу і відправляється продовжувати свою освіту до
Франції, де вступає в Паризьку національну академію витончених мистецтв,
навчається у відомого живописця і скульптора Жана-Леона Жерома. Молодий
художник поринув у життя Парижа, став свідком великих культурних подій,
потоваришував з молодими Марком Шагалом
і Амедео Модільяні.
У 21 рік Яків екстерном
закінчив академію. Навчання в ній, спілкування з художниками французької школи
справили величезний вплив на всю творчість молодого художника. Його
майстерність визнавали французькі критики. У 1898 році роботи Я.С. Хаста вперше
були представлені в Паризькому салоні на Єлисейських полях, де згодом
виставлялися аж до 1914 року. У 1905 році на Всесвітній виставці в Бельгії була
представлена персональна виставка
робіт Якова Соломоновича. За картину«Паризький слуга»вінбувудостоєнийзолотоїмедалііГран-прі. Багато з експонованих тоді картин були придбані для
приватних колекцій, що
означало визнання художника. У Парижі Я.С. Хаст познайомився з
видатним ученим Луї Пастером, на замовлення якого виконав багато малюнків для анатомічних
атласів і статей на медичні теми. У 1914 році Яків Хаст приїжджає в Бердянськ
провідати батьків. Але в цей час почалася Перша світова війна, його мобілізують
в армію і відправляють на фронт. Після важкого поранення Я. Хаст повертається
до Бердянська. Для поїздки до Франції потрібні були гроші, і він працює
викладачем французької мови, дає приватні уроки малювання, пише портрети. Одна
з найбільш відомих робіт того часу – портрет бердянської юної красуні Люсі
Беренфус, в яку незабаром буде закоханий майбутній письменник Микола
Островський, який лікувався у її батька, доктора Володимира Беренфуса. На жаль,
мрія про повернення до Франції не здійснилася. У 1917 році в Росії відбулася
революція, а потім і громадянська війна,
іноземна інтервенція, роки розрухи, потрясінь… Тож Яків Соломонович був
вимушений залишитися вдома. Він почав
викладати креслення і образотворче мистецтво в педагогічному технікумі, створив
приватну художню студію, в якій перші навички отримав Петро Бєлоусов – майбутній
народний художник РРФСР, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.
Життя поступово стало
налагоджуватися. 8 листопада 1930 року завдяки І.І. Бродському в
Бердянську була відкрита картинна галерея, яка розміщувалася на другому поверсі
будівлі колишньої міської управи. Це була одна з найкрасивіших будівель в
місті. Побудовано її було в 1849 році за проектом архітектора Бонболезі, але,
на жаль, було знищено в 1943 році німецько-фашистськими загарбниками. У цьому ж
місяці вперше в Бердянську в цій картинній галереї було відкрито персональну
виставку, де були представлені близько 300 робіт Якова Соломоновича.
У 1939 році його роботи були
представлені на виставці живопису і графіки в Дніпропетровському художньому
музеї і знову – в Бердянській картинній галереї, в 1940-1941 рр. його картини
експонувалися в Запоріжжі. У 1941 році з початком Другої світової війни Я.С.
Хаст поїхав в евакуацію до Уфи. Там він працював в артілі «Баш-художник», за
сумісництвом викладав рисунок і композицію студентам уфимського
театрально-художнього училища. Як і всім жителям країни, йому в цей час жилося
важко. Доводилося брати замовлення, малювати портрети з фотографій загиблих,
зображати тих, кого ніколи не бачив. Його запрошували малювати і відомих
людей. Я. Хаста нагородили медаллю «За
доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», в 1946 році на виставці «Художники
Башкирії» були представлені чотири його картини.
Яків Соломонович Хаст помер в
1953 році у віці 80 років і був похований на Іванівському цвинтарі. В кінці
1950-х - початку 60-х років кладовище було закрито, останки похованих перенесли
на Сергіївське кладовище. Тих, у кого не знайшлося рідних, поховали в братській
могилі, в тому числі і Якова Хаста. Більшість картин Я. Хаста відвезла до
Москви дочка брата. У 1977 році його спадкоємці передали в дар Бердянському
художньому музею 659 його робіт.
***
Ісаак Ізраїлевич Бродський
(1884-1939)
У радянську епоху його знали (і
знали практично всі зі шкільної лави) як головного радянського художника, який
створив образотворчі канони вождів пролетаріату і комуністичної партії, чи не
першим створив в образотворчому мистецтві образи Революції, Соціалістичної
праці, Індустріалізації і т. п. Лідер радянської академічної школи живопису,
видатний громадський діяч, автор офіціозних картин, репродукції яких
друкувалися в календарях, підручниках, пропагандистської літератури величезними
тиражами, надовго затьмарив іншого Бродського – блискучого професіонала, який
здобув освіту в Петербурзькій Академії мистецтв, улюбленого учня Рєпіна, автора
проникливих ліричних пейзажів, що відрізняються неповторним «ажурним» стилем і
тонкою музикальністю, неабиякого майстра численних портретів з витонченою і
глибокої характеристикою, чудового педагога, котрий відродив традиції
академічної системи навчання художників, талановитого організатора, по суті
справи, першого президента нині існуючої Академії мистецтв.
І, нарешті, – видатного колекціонера. Бродський створив
власний музей, в якому з приголомшливим художнім смаком зібрав роботи
російських майстрів живопису і графіки. Музей розташований в самому серці
Петербурга, на площі Мистецтв, поруч з Російським музеєм, Філармонією і
Михайлівським театром. Меморіальна дошка на фасаді говорить: «У цьому будинку з
1924 по 1939 рік жив і помер відомий радянський художник Ісаак Ізраїлевич
Бродський» (це були останні 15 років життя художника).
У Бердянську і Софіївці також є
музеї ім. І.І. Бродського. У 1930 році завдяки тому, що художник передав в дар
місту 230 картин і малюнків відомих російських і радянських художників, була
заснована «Картинна галерея І.І. Бродського» в Бердянську, а незабаром був
відкритий музей і на батьківщині художника, в селі Софіївка.
Ісаак Ізраїлевич Бродський
народився 25 грудня (6 січня) 1889 року в селі Софіївка, в сім'ї дрібного
торговця і землевласника. З дитинства хлопчик виявив талант до живопису. З
п'яти років він перемальовував ілюстрації з книг і часто малював з натури.
Батьки відправили сина вчитися в міську школу Бердянська. Також Ісаак Ізраїлевич
брав домашні уроки у вчителя малювання міського училища М.І. Котляревського.
Познайомитися детальніше з життям та творчість І.І. Бродського можна на
сторінках нашого блогу: http://cbslibrary5.blogspot.com/2014/01/130.html#more
***
Петро Петрович Білоусов (1912 –
1989)
- радянський
живописець, графік і педагог, професор
Петро Петрович Білоусов
народився 16 (29 травня) 1912 року в місті Бердянськ. В кінці 1920-х років
навчався в студії Я. С. Хаста. У 1929 році Білоусов знайомиться з Ісааком
Бродським і на його запрошення їде до Ленінграда, де під його керівництвом
займається малюнком і живописом. Також відвідує студії при Громаді художників.
У 1933 його приймають на живописне відділення Ленінградського інституту
живопису, скульптури та архітектури. Займався у Михайла Бернштейна, Павла
Наумова, Олександра Любимова, Володимира Сєрова, Ісаака Бродського. У 1939 році
Білоусов закінчив інститут з присвоєнням звання художника живопису, в одному
випуску з Миколою Андрецовим, Глібом Вернером, Олексієм Грицаєм, Михайлом
Козелл, Львом Орєховим, Лідією Островою, , Миколою Тимковим, Борисом Щербаковим
та іншими відомими в майбутньому радянськими художниками.
Серед створених Білоусовим
творів картини «Портрет молодої жінки» (Т. П. Мясоєдова-Бродська) (1932), «Ми
підемо іншим шляхом» (1951),« Патриотка Греції» (1954),«За читанням», «Портрет
дочки» (1977), «Портрет хірурга» (1978), «З щоденника блокади», «Ніхто не
забутий» (обидві 1980) та інші.
Помер 31 березня 1989 року в
Ленінграді на 77-му році життя. Похований на Літераторських містках на
Волковському кладовищі Санкт-Петербурга. Твори П. П. Білоусова
знаходяться в музеях та приватних збірках в Росії, Великобританії, Франції, США
та інших країнах.
***
У Бердянську народився лауреат
Державної премії РРФСР Авнер Григорович Зак (1919-1974).
Він сценарист фільмів «Надбання республіки», «Підлітки у Всесвіті»,
«Москва-Кассіопея».
***
Бердянськ – батьківщина
кінорежисера Олександра Яновського, автора фільмів «Єгорка», «Місто під
сонцем». Він знімав свої фільми на Бердянській коси. Як і Костянтин Райкін,
який уподобав цей унікальний куточок для зйомок фільму «Острів загиблих
кораблів».
***
Тетяна Євгенівна Назарова
- радянська
і українська актриса театру і кіно, народна артистка України і Росії, актриса
Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (Київ).
Народилася 29 листопада 1960 р. у Бердянську.
У 1982 році закінчила Київський театральний інститут ім. І.К. Карпенко-Карого.
Після закінчення інституту була прийнята в трупу Київського театру російської
драми імені Лесі Українки. У 1990 році отримала звання заслуженої артистки
УРСР. У 1991-2010 рр. викладала акторську майстерність у Київському театральному
інституті ім. І.К. Карпенко-Карого, доцент. У 2000 році обрана
членом-кореспондентом, а в 2004 році академіком Національної Академії мистецтв
України. Знімалася в багатьох радянських, українських і російських кінофільмах,
серіалах і телеспектаклях. Чоловік – відомий український політичний і державний
діяч, академік Національної Академії правових наук України Дмитро Табачник.
***
Алла Масленнікова
Алла Масленнікова народилася в
Бердянську 1 січня 1970 р. Вона закінчила Воронезький інститут мистецтв в 1988
році, тоді ж стала актрисою Київського академічного театру драми і комедії «На
лівому березі». У Масленнікової широкий репертуар ролей, зіграних в київському
ТДК.
Фільмографія
у Алли Масленнікової теж досить велика – більше 20 фільмів та серіалів.. Вона
зіграла
в таких фільмах і серіалах, як «Два плюс два», «Поки станиця спить»,
«Джамайка», «Садівник» та б. ін.
***
Ольга Куриленко
Росла в бідності, в звичайній
радянській комунальній квартирі. Батько дівчини, Костянтин Куриленко, залишив
сім'ю незабаром після її народження. Після гіркого розлучення її мати, Марина
Алябішева, намагалася вижити, працюючи вчителем малювання. Маленьку Ольгу
виховувала її бабуся, Раїса. Коли дівчині було 13 років, вона разом із матір'ю
поїхала на канікули до Москви. Там її випадково знайшла одна із модельних
агентів. Спочатку мати Ольги була налаштована негативно, але врешті-решт Ольга
прийняла пропозицію та почала відвідувати курси моделей у Москві. Разом із тим
вона вивчала мистецтво, мови, гру на фортепіано та танці. У 16 років Ольга
поїхала до Парижа, за 6 місяців вивчила французьку мову, і почала працювати в
модельній агенції Madison. Вона з'явилась на обкладинці журналу Glamour коли їй
було лише 18. Одразу після цього її фото прикрасили обкладинки журналів Elle,
MadameFigaro, Marie Claire, Vogue, незабаром вона стала «обличчям» компаній
Lejaby, Bebeclothing, Clarinsand, Helena Rubinstein. Згодом Ольга відмовилась
від кар'єри моделі на користь кінематографа. Її акторська кар'єра стрімко пішла
вгору. Зіграла в багатьох відомих кінокартинах, таких «Хітмен», «Макс Пейн»,
«Квант милосердя», «Світ забуття» тощо.
Роман Богданов
Роман Богданов народився в
місті Бердянську 17 серпня 1978 р. Навчався на естрадному відділенні Київського
училища естрадно-циркового мистецтва, але на третьому курсі був відрахований,
так як більше уваги віддавав роботі. Роман вчився разом з Андрієм Данилком.
Разом вони створили свою першу програму. Разом були і відраховані – спочатку
Андрій, потім і Роман. Співпраця Романа з Данилком було дуже продуктивною. З 2002 року Роман працював в театрі у Андрія,
був провідним актором трупи. Пізніше взяв участь в новорічних шоу «За двома
зайцями» та «Пригоди Вєрки Сердючки». У 2007 році Роман перебрався в Москву.
Там він почав роботу в популярному серіалі «Солдати», який і приніс йому
популярність. Зараз Роман Богданов продовжує брати участь в зйомках популярних
серіалів і шоу. Кількість його глядачів зростає, він припав до душі багатьом
своїми яскравими ролями.
***
Лілія Мей
- австралійська
актриса українсько-російського походження
Лілія Мей народилася 1 серпня
1983 року у Бердянську. Після школи Лілія поступила до Московської державної академії
хореографії. Крім того, в 2008 році Лілія Мей також закінчила юридичний
факультет Сіднейського університету, а в
2009 році – школу кіно і телебачення Screenwise. Першою кінороботою Лілії стала роль другого плану в музичній
мелодрамі База Лурмана «Мулен Руж» (2001), головні ролі в якій виконали такі
зірки, як Ніколь Кідман і Еван МакГрегор. Потім була головна роль в
австралійському короткометражному фільмі «Осел» (2003), та головна роль у
кримінальній драмі «Сліди» (2009).
Відкриттям для Лілії Мей став 2011 рік. Вона дебютувала як в трилері
австралійського виробництва «Перетин горизонтів», а й в американській драмі
«Мерехтіння життів», і російському містичному серіалі «Чорна мітка».
Спробувавши працювати з московськими кіностудіями, актриса зрозуміла, що може
не обмежувати себе тільки англомовним ринком кіноіндустрії.
Мирослава Карпович
-
акторка театру і кіно, телеведуча, модель
Народилася Мирослава Карпович 1
березня 1986 року в місті Бердянськ. У неї є сестра Христина і брат Андрій.
Майже все своє дитинство майбутня зірка провела в селі: вона з особливою
ніжністю і теплотою згадує ці роки і сад, в якому було багато яблунь та вишень.
Маленька Мирослава відрізнялася досить сильним характером. Серед своїх друзів і
однокласників вона займала позицію лідера, могла постояти за себе, за що
оточуючі і поважали її. Звикла домагатися того, чого хоче. Мирослава стала
відвідувати дитячу студію «Модель-шоу» у віці 8-ми років, а через п'ять років
стала справжньою зіркою студії. У 1998 р Карпович уклала свій перший контракт з
модельним агентством «Російський силует». Їй вдалося стати затребуваною моделлю
- відомі бренди Centro і Calvin Klein запрошували її для участі в зйомках. У
2006 р. Мирослава Карпович закінчила Школу-студію імені Вл. Немировича-Данченка
при МХАТ. Ще в період навчання Мирослава Карпович брала участь в спектаклях
МХАТ. Фахівці високо оцінили роль молодої актриси у виставі «Ти» Віктора
Рижакова. За цю роботу вона отримала премію «Золотий лист». А популярність їй
принесла роль в серіалі «Татусеві дочки», де вона зіграла Марію Васнєцову.
Наразі дівчина продовжує зніматися
в кіно, бере участь в театральних постановках і займається модельним бізнесом.
Джерела:
Комментариев нет:
Отправить комментарий