З вишиванкою
пов'язана вся багатовікова історія українського народу. Адже люди завжди ставився до вишиванок як до святині. Вони передавалися
з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії…
І які б
складні часи не переживали, але любов до традиційної вишивки у нас ніколи не
згасала. За допомогою нитки і голки українські майстри створювали і створюють
унікальні зразки впізнаваного у всьому світі українського вбрання.
21
травня Україна відзначатиме День вишиванки.
Що ж це за свято?
День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні
народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Основна мета
заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді
та населення держави загалом. Свято не передбачає обов’язкових заходів окрім
одягання вишиванки – просто одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на
навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про
вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та
духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені
та усміхнені, адже у стародавньому одязі закодовано багато символів сили,
добробуту, краси та оберегів.
День
вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня.
Історія
свята
Всеукраїнська
акція «День української вишиванки» була започаткована студенткою факультету історії,
політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році. Вона зауважила, що студенти
досить часто одягають вишиванки на пари, і одного разу спілкуючись на перерві з
колегою Ігорем Житарюком, який також був у вишиванці, запропонувала
одногрупникам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. У перший рік
свята у 2007 році вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька
викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до
всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому
світу, а також прихильники України.
 |
| Засновники свята: Леся Воронюк, Олександр Ткачук, Оксана Добржанська,Сергій Бостан, Михайло Павлюк |
2007 рік
Започаткування
свята. Кількість учасників – кілька десятків студентів.
2008-2009 рік
Свято
розростається на всі факультети Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича. Студентів та викладачів підтримують колеги з інших вишів, а
також бібліотеки, школи, дитячі садки.
2010 рік
Цей
рік ознаменувався особливим колоритом. До акції долучилося все місто. У
вишиванках можна було побачити не тільки рушійну силу свята молодь, а й
таксистів, лікарів, перукарів, пекарів, кондукторів, швей і навіть металургійників.
Свято підтримали у Запоріжжі, Сімферополі, Львові, Рівному.
2011 рік
П’ятирічний
ювілей свята ознаменувався встановленням Гіннесівського рекорду за кількістю
людей у вишиванках в одному місці. На Центральній площі Чернівців зібралося
понад 4000 людей у вишиванках. Цього ж року швейним підприємством була пошита
величезна вишиванка (4 на 10 метрів) для центрального корпусу Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича.
2012 рік
Започатковано
традицію дарувати вишиванки немовлятам, народженим цього дня у Чернівцях. Саме
з цієї події починаються заходи кожного наступного року.
2013 рік
Доба
вишиванки. Свято розтягнулося на цілу добу та запам’яталося університетським
благодійним ярмарком солодощів, на котрому було зібрано майже 16 тисяч гривень
та передано онкохворим діткам, що лікуються в обласній дитячій лікарні. Акція
продовжилася і вночі та закінчилася авторською люмінесцентною фотовиставкою
Олександра Ткачука «Орнаменти, що світяться».
2014 рік
З-поміж
найцікавіших заходів – підбиття підсумків всеукраїнського фотоконкурсу «Моя
родина у вишиванці», а також одночасне виконання студентами у вишиванках
державного гімну по всій Україні.
До речі,
окрім цього свята, вишиванці також присвячена вишиванкова хода (або Марш у вишиванках, Парад
вишиванок) – святковий парад, з метою
популяризації українського одягу та українських традицій в Україні. Починаючи з
2010 року, подібні акції проводяться майже щороку в кожному обласному та районному
центрах.
Цікаві
факти з історії української вишивки:
-Історія
народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину століть. Про це
свідчать і результати археологічних розкопок, і свідчення мандрівників та
літописців. Приміром, вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг
скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI
ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці
українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про
русів згадує, що вони носили вишитий одяг.
На жаль, пам'ятки української вишивки
збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати,
що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами,
що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту,
трипільської культури.
-На
межі ХІХ і ХХ століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається
від традиційного костюму, і починає носитися в поєднанні з європейським одягом.
Провідну роль у започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають
Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною
сорочкою серед пишних комірців і краваток». Саме у костюмі й вишиванці Франко
зображений на 20-гривневій купюрі, знайомій кожному з нас.
-Орнаменти
вишивок за мотивами прийнято поділяти на три групи: геометричні (абстрактні),
рослинні та зооморфні (тварини).
Геометричні
(абстрактні) орнаменти властиві всій слов'янській міфології. Вони дуже прості:
кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). На
їхній основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як
«баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» тощо.
В
основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи.
Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально
існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі
мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» тощо. Деякі з них
несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив
«барвінку» є символом нев'янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений
на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом
любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя»,
зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок.
У
вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються такі тварини як кінь,
заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; із комах — муха,
метелик, павук, летучі жуки.
Вирішальний
вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так
називані «техніки». Їх в Україні відомо близько сотні! Серед найвідоміших
технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець,
плетіння.
-Кожен
регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїття може свідчити
бодай саме лише перелік типових узорів волинського краю: квітки, хміль, лапатий
хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести
гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві
половинки, звізди, кошички, кошичаста рожа, вилка, баранячі роги, таргачики,
рутка, чорнобривці, очка, ягідки, цимбали, кучері, рожа повна, рожа клинчаста,
рожа шулякова, рожа барвінкова, рожа шулякова повна, сокирки, копита, копитка,
розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки,
полоничник хрещатий, полоничник!
Будьте
сучасними, не залишаючи добрих традицій!
Джерела інформації:
Комментариев нет:
Отправить комментарий