пятница, 8 ноября 2013 г.

Цікаві факти про українську мову та писемність


1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського "Древность малороссийского языка", де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов'янську мови. Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д. Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова "багато", "був", "вітання", а в санскриті — "багута", "бгу", "віта". Один із висновків вченого такий: "... все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно". Отож, донедавна твердження учених про мову старослов'янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.
Букварі
Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.

Граматика
Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.
Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.
Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.

Підручник
Першим вітчизняним друкованим підручником була «Азбука», надрукована першодрукарем І. Федоровим у Львові 1574 р. Це був також перший друкований підручник у східних слов'ян (див. також «Букварі»).
«Найдовговічніший» підручник
 За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи,  навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».

Словники
 Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу.
Перший друкований словник української мови з'явився у Вільні            1596 р. Лаврентій Зизантій видав буквар «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і додав до книжки «Лексис», тобто словник, який містив 1061 слово. Церковнослов'янські слова тут пояснюються простою українською мовою, яка майже тотожна теперішній.
Перший друкований український тлумачний словник «Лексиконь славеноросскій и ймень тьлкованіе» випустив 1627 р. у Києві Памво Беринда. Поряд з церковнослов'янською лексикою він містив й українську народнорозмовну лексику, переклад і тлумачення близько 7000 слів.
Перший ґрунтовний словник української мови «Словар української мови» в чотирьох томах вийшов у Києві в 1907—1909 pp. Співукладачем, упорядником та редактором цього видання, що вважається вершиною українського дожовтневого словникарства, є Б. Д. Грінченко. В українській лексикографії це видання залишалося найповнішим і найавторитетнішим зібранням української лексики протягом півстоліття.


Перший історичний словник
У 1977-1978 pp. вперше в історії нашого народу був виданий «Словник староукраїнської мови XIV— XV ст.», створений львівськими науковцями на основі численних пам'яток письменства.

Найповнішим словником рідної мови є «Словник української мови» в одинадцяти томах, створений в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН Україні і виданий у 1970-1980 pp. Це перший в історії української лексикографії словник тлумачного типу, створений на базі величезного матеріалу, дібраного з різноманітних літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел з кінця XVIII ст. до наших днів.
Найбільшим дослідженням мови окремого автора вважається двотомний «Словник мови Шевченка» (Київ, 1964) та двотомний «Словарь языка русских произведений Шевченко» (Київ, 1985-1986). Обидва словники, присвячені лексикографічному вивченню багатожанрової творчості поета і прозаїка Т. Г. Шевченка, допомагають дослідникам глибше і повніше зрозуміти і вивчити мовну творчість і стиль великого майстра художнього слова. «Словник» містить 10116 лексичних одиниць, «Словарь» — 20 548.

Хрестоматії
Першу хрестоматію української літератури уклав 1829 р. культурно-освітній і церковний діяч на західноукраїнських землях І. Могильницький. Починалася вона з привілею руського князя Лева 1292 p., потім йшли зразки творів літератури XVI-XVIII ст.: перекладні, оригінальні вірші, проповіді, синаксар, пісні з «Богогласника», вірш про Вакулу Чмиря, уривки з «Енеїди». Першу друковану хрестоматію з української літератури видав И. Левицький у своїй граматиці 1834 р. Уклав її И.Левицький на основі матеріалів І. Могильницького, додавши також свого матеріалу.
Першу історико-літературну хрестоматію теж склав І. Могильницький. В ній йшлося про писемні твори, починаючи з княжих часів до «Енеїди» І. Котляревського. У Східній Україні «Краткий исторический очерк украинской литературы» подав уперше П. Петраченко додатком до курсу історії російської літератури (Варшава, 1861), де розглядалася творчість Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Марка Вовчка і П. Куліша.

Літери
 Найчастіше вживана літера
 На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.
І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.

Слово
Найдовшими словами в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного»   містить 31 літеру.
Найчастіше й найрідше вживані слова. У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.
Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.
Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».
 Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».
Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.
Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.
Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.
Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.
Найдовший паліндром
Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).
Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій - справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».

***
Сучасний український алфавіт налічує 33 літери, яких сьогодні цілком досить, щоб сформувати власну думку, а письменнику написати найцікавіший та найсучасніший твір. Адже словом можна:
·        розвеселити
·        розрадити
·        вселити надію
·        викликати посмішку
·        переконати
·        ощасливити
·        зцілити
·        причарувати
·        возвеличити
·        очистити душу
·        розсіяти сумнів
·        скувати сили душі
·        посилити тривогу й безнадію
·        поранити душу
·        приголомшити
·        принизити
·        образити
·        зганьбити
·        убити

Прислів’я та приказки про мову:

Не кидай слова на вітер.
Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину – по мові.
У кого рідна мова, в того й душа здорова.
Від теплого слова і лід розмерзає.
 Слово не стріла, а глибше ранить.
Слова треба важити, а не лічити.
Де слово, там і душа.                              
 Вітер горе руйнує, слово народи підійма.
Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
 Голова без розуму, що ліхтар без світла
Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.
Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.   
 Джерела:
http://www.lib.kture.kharkov.ua/ua/elexh27/2.php

Комментариев нет:

Отправить комментарий