суббота, 10 сентября 2016 г.

Замки України

В Україні чимало  природних чудес, красивих міст і селищ, видовищних споруд замків, фортець, церков...
За даними історика Сергія Трубчанінова, в Україні було понад 5000 пам'яток фортифікації, проте від більшості з них сьогодні немає й сліду.
В Україні замки почали зводити, починаючи з 11 століття. Спочатку їх споруджували з дерева, іноді також використовувалися зміцнення у вигляді земляних валів. І тільки в 13 столітті для зведення замків почав використовуватися камінь. До початку 18 століття більшість подібних укріплених споруд втратило своє значення. Їх господарі переселилися в набагато більш зручні для проживання палаци. У 19 столітті камінь спорожнілих, запущених замків активно використовувався в якості будівельного матеріалу. Це призвело до того, що, нажаль,  лише 116 твердинь — або їх руїн — збереглося до нашого часу.
Найвідомішими є замки Львова, Кам'янця-Подільського, Хотина, Мукачевого та інших міст на заході України.
Пропонуємо Вам здійснити віртуальну подорож деякими з твердинь нашої держави:
1. Білгород-Дністровська фортеця або Аккерманська фортеця — історико-архітектурна пам'ятка XIII–XV століть. Знаходиться в м. Білгород-Дністровський Одеської області. Фортеця будувалася на залишках грецького міста Тіра. Існувало воно до IV століття. Але часті напади завойовників знищили поліс.

На думку істориків у Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав Угорському королівству, а ще пізніше — Галицько-Волинському князівству. У складі останнього місто перебувало до нашестя татаро-монголів.

Невідомо, коли було закладено Білгород-Дністровську фортецю. Нині її засновниками більшість істориків вважають генуезців, що прийшли у Причорномор'я в ХІІІ столітті. Офіційно Білгород був татарським містом, але правили в ньому генуезці. Фортеця мала контролювати Дністровський лиман.

 За деякими даними, будівництво цієї споруди тривало більше двох століть (XIII - XIV ст), а основне зміцнення воно отримало у XV ст.
До речі, Білгород-Дністровська фортеця є однією з найбільших середньовічних фортець в Україні. Периметр її стін становить 2,5 км, а загальна площа — понад 9 га. Товщина стін коливається від 1,5 до 5 метрів, а висота стін та башт — від 5 до 15 метрів. З півночі фортечні мури майже впритул підступають до Дністровського лиману. З інших трьох боків фортецю оточує рів, сучасна глибина якого сягає 13-14 метрів. Внутрішня стіна рову на кілька метрів вища ніж зовнішня.
2. Кам'янець-Подільська фортеця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що належить до «Семи чудес України».


У XIX ст. Каменець-Подільський замок втратив своє військове значення, і в ньому було відкрито музей-заповідник. Виглядає цей комплекс, як і багато інших замки Західної України, у повній відповідності з уявленнями сучасної людини про укріпленої середньовічної фортеці, а тому дуже часто використовується при зйомках історичних кінокартин. Приміром, саме тут знімалися фільми «Тарас Бульба», «Стара фортеця».

3. Олеський замок — пам'ятка архітектури та історії XIII–XVIII століть, розташований у смт Олесько, Буського району Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави р. Ліберція. Перша згадка про нього припадає на 1327. У цьому замку народилися король Ян III Собеський та Михайло Корибут Вишневецький. У XIX столітті фортеця занепала, а під час Першої світової війни була майже повністю зруйнована. Реставрацію старих руїн виконали вже в наш час з ініціативи історика Бориса Возницького. Нині в замку діє музей-заповідник.




4. Палац графів Шенборнів — колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року — санаторій «Карпати». Розташований у селі Карпати (Мукачівський район, Закарпатська область).

Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), розовий бук, італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Оригінальність палацу ще й у тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи 12 входів (як у році місяців). Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє баштовий годинник з курантами. 


У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії. Наприкінці XIX століття зображення замку-палацу виступало на громадській печатці сусіднього містечка Чинадійово (Сент-Міклош). 1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати». Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею.

5. Червоногородський замок — оборонна споруда біля зниклого колишнього міста Червоногорода, у першій половині XIX ст. перебудована на палац. Червоногородський замок вважається одним з найзагадковіших і найромантичніших замків Тернопільщини. Туристи часто асоціюють його із казковими «Двома вежами» з саги Толкієна «Володар персня».



На початку ХVІІ сторіччя магнати Даниловичі замість старої дерев'яної фортеці зводять тут мурований замок, пізніше пошкоджений турецькими військами. У 1820-40 роках князі Понінські на мурах напіврозваленої твердині зводять неоготичний палац. Над каньйоном піднімаються дві башти. Їхні верхні частини-"корони" везли на підводах аж зі Львова. Всередині однієї з веж влаштовано потаємний хід – він зберігся й до сьогодні. У палацовому парку чути бурхливу мову 16-метрового водоспаду на річечці Джурин.
6. Замок Паланок (Мукачівський замок) — замок у закарпатському місті Мукачеве. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, з поєднанням різних стилів,  одна з найцінніших історичних пам'яток Закарпаття XIVXVII століть.

Замок побудований на горі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу 13 930 кв. м. Точна дата заснування замку невідома, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.
Укріплений вже кам'яними стінами, цей бастіон встояв і перед ханом Кутеско в 1089 році (до речі, разорившим майже все Закарпаття), і перед ордою хана Батия у 1241 році.

Найвідомішими господарями були трансільванські князі Ракоці (1629-1711 рр.) Так, при Дьорде I Ракоці твердиня стала столицею Трансільванського князівства.
У 1680 році господинею Паланка стала вдова Ференца Ракоці I хорватка Ілона Зріні, яка протьягом трьох років  (1685-1688) витримувала облогу австрійських військ, особисто керуючи артилерією, розвідниками, на ходу вивчаючи військову справу, доглядаючи за пораненими і вирішуючи побутові та організаційні питання. І тільки зрада (за іншою версією, нестача води) змусили горду княгиню капітулювати. За цією історією спостерігала вся Європа, а турецький султан Махмет IV ставив Зріні в приклад своїм воїнам і нагородив її спеціальною грамотою. До речі, це єдина жінка, яка удостоїлася такої честі!
Після капітуляції гордої княгині маєток перейшов до рук австрійців. За наказом короля Леопольда II його значно зміцнили і розширили, додавши йому нинішній вигляд.
Нині у  його стінах працює історичний музей, картинна галерея, художній салон.
7.  Чинадіївський замок (інша назва — Замок «Сент-Міклош») — пам'ятка архітектури XIV—XIX століть. Розташований у смт Чинадійово, що поблизу міста Мукачево Закарпатської області. “Сент-Міклош” можна перекласти як “Святий Миколай” — замок позичив свою назву у селища, яке на Чинадійово перетворилось лише 1944 року, коли землі Закарпаття опинились під радянською владою. Фортеця — порівняно невелика будова, якщо брати за взірець мукачівський замок Паланок.
Це двоповерхова споруда зі стінами метрової товщини і двома могутніми вежами. Фортецю було зведено в XIV ст. волею барона Переньї. В міцних укріпленнях на той час існувала нагальна потреба — неподалік розташований перевал “Руські Ворота”, який часто використовувався для пересування військ.

Сент-Міклош постійно змінював власників — коли земля, на якій він стоїть, переходила в нові руки, до замку в’їжджав й новий володар. Тривалий час тут панували угорські аристократи, доля фортеці тісно переплетена з долею замку “Паланок”.
Під час реставрації 1939 року в стіні замку був знайдений замурований людський кістяк. Хто склав свої кості під час будівництва фортеці, невідомо. Історики вважають, що скелет — данина середньовічній традиції. Вважалося, ніби замурування в стіні замку живої людини може надати споруді чарівної сили, підсилити її обороноздатність.

Сьогодні Сент-Міклош — державна власність, яка знаходиться у концесії. Майже зруйнований і майже забутий замок був відреставрований зусиллями художника Йосипа Бартоша.

8. Олицький замок (Замок Радзивіллів)  або Замок Олика
Олицький замок — замок в Олиці Волинської області, що впродовж століть належав родині Радзівіллів. Замковий комплекс в плані являє собою майже правильний квадрат, утворений насипними валами з чотирма кутовими бастіонами, на яких раніше стояли дозорні башти. З трьох сторін замок оточений ровом, який облицьований цеглою. Над північно-західним в'їздом височить двоярусна вежа з годинником.

Засновником мурованого замку був князь Микола Радзивілл «Чорний» у 16 столітті. Незважаючи на високу обороноздатність новозведеного замку, роботи з його укріплення та розбудови тривали. Тільки в 1640 р. за сприяння Альбрехта Станіслава Радзивілла було завершено реконструкцію замку. Розміри замку сягали близько 100 х 120 метрів. За майбутні 50 років (1591–1648 рр.) замок витримав декілька облог і встояв, незважаючи на пошкодження.

На початку Другої світової війни у 1939 році останній з володарів резиденції — князь Януш — залишив її. Відтоді унікальний історичний і архітектурний комплекс зазнав катастрофічних змін. Палац та інші споруди повністю вигоріли, обвалилися перекриття та дахи. Неушкодженими залишилися лише стіни і склепіння над першими поверхами та укріплені цегляними мурами бастіони. Після 1945 року в окремих приміщеннях замку тулився державний кінський завод, а з середини 50-х років руїни були перебудовані під Волинську психіатричну лікарню, яка існує тут і донині.

9. Замок Любарта, або Луцький замок — верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків, пам'ятка архітектури та історії національного значення. Один з найбільших, найдавніших  і найкраще збережених в Україні замків. Головний об'єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька.

Луцький Верхній замок було побудовано князем Дмитром Любартом в 1340-1383 рр. Спочатку фортеця слугувала столичною резиденцією, а згодом стала улюбленим місцем перебування великого литовського князя Вітовта.

Комплекс Луцького замку включає В’їзну, Стирова і Владича вежі, оточені стінами. Усередині знаходяться шляхетський і єпископський житлові будинки. Збереглися фундаменти і підземелля собору Іоанна Богослова XII в., В якому був похований князь Любарт і багато інших волинські правителі. На території Луцького замку відкрито кілька музеїв: живопису, дзвонів, будівельної кераміки, друкарства, зброї. Замок постійно реставрується, на території ведуться археологічні дослідження.
На території Луцького замку відкрито кілька музеїв: живопису, дзвонів, будівельної кераміки, друкарства, зброї. Замок постійно реставрується, на території ведуться археологічні дослідження.
10. Бердичівський замок  — замок, заснований наприкінці 16 століття (фундатор - Януш Тишкевич).
Власник міста розпочав побудову замку наприкінці 16 ст. У 1630р. - подарував його католицькому ордену босих кармелітів, (ті мали заборону на право носити шкіряне взуття, звідси «босі»). Замок перетворився на оборонний (кляштор) з військовим гарнізоном і кількома гарматами. 1648 року замок був зруйнований військами козацького ватажка Максима Кривоноса. А вже 1745 року кармеліти відбудували його у бароковому стилі.

В роки Другої  світової війни замок і монастир зазнали пошкоджень. Відреставровані і передані під культурно-освітні заклади в повоєнні роки. Костел реставровано. На базі колишнього замку і монастиря утворено Бердичівский історико-культурний заповідник.




Замок Попова
Звісно, що ми не могли не згадати про шедевр архітектури, що знаходиться на території Запорізької області. Це садиба дворян Попових у Василівці.

Вона цілком заслужено вважається  шедевром палацово-замкової архітектури XIX століття в Україні. Цей єдиний поміщицький комплекс, що зберігся в Запорізькій області, нині є музеєм-заповідником.

Міфи і факти
Містечко Василівка отримав свою назву на честь першого власника тутешніх земель Василя Степановича Попова. У XVIII столітті цьому генералу Катерина II дарувала землі сучасної Запорізької області (на той момент – ця територія була частиною Новоросії).

У XIX столітті онук-тезка Попова відбудував тут садибу, що нагадує Воронцовський палац в Криму. Будівництво тривало майже 30 років, з 1864 по 1894 роки. Легенда пояснює цей факт так: Попову циганка на ярмарку наворожила, що він помре після закінчення будівництва. Втім, так воно і вийшло...

Архітектурний ансамбль складався з 3 флігелів, оглядової башти, стайні на 90 породистих коней і чотириповерхового палацу який більше нагадував англійський замок. Тому в народі маєток і прозвали «замок Попова».
В замку була зібрана велика бібліотека, колекція картин і зброї, а також були створені етнографічні експозиції, оснащені ляльками-манекенами в національному вбранні.
Але щасливе життя замку було порушено подіями Жовтневої революції. Господар був змушений покинути палац, встигнувши забрати багато цінностей. Решта багатства розікрали і знищили. Були спалені рідкісні книги, картини і скульптури.
До сьогодні головна будівля, на жаль,  не збереглася, вціліла лише одна вежа, а також стайня, господарські будівлі, садибний будинок першого господаря, будинок для прислуги і п'ятиметрова оглядова башта.
Стайня, стилізована під архітектуру Північній Італії, зведена за проектом Л. Бенуа. Вважається, що у Східній Європі це другий (після Кремля) подібний зразок архітектури.
У цьому комплексі зараз розміщується музей «Садиба Попова», який розповідає про існування чудового маєтку. Хоч даний поміщицький комплекс знаходиться не в найкращому стані, відвідати його приходять багато туристів.
За легендою, під замком розташовувалися широкі підземні ходи, що тягнуться на кілька кілометрів.
Джерела (та ще більше цікавої інформації):
Список замків України
***
Замки України
***
Кам'янець-Подільська фортеця
***
Замки и храмы Украины
***
Замки Украины: фотографии, описания, расположение замков в Украине на карте.
***
Старовинні замки України. Замки і фортеці України
***
ТОП-10 замків України, які варто побачити
***
Замки України
***
Олеський замок
***
Аккерманська фортеця
***
Палац графів Шенборнів
Червоногородський замок
***
Замок Попова
***
Замок Паланок
***
Замок Паланок. Вікіпедія
***
Замки и усадьбы Украины: история и фотографи. Замок Попова
***
Чинадіївський замок (Сент-Міклош)
***
Луцький замок (Замок Любарта)
***
Бердичівський замок
***
Бердичівський замок

2 комментария: