понедельник, 1 декабря 2014 г.

Письменники рідного краю: Ольга Дмитрівна Будугай

Ольга Дмитрівна Будугай народилася 4 лютого 1964 року в м. Гуляйполі Запорізької області в сім’ї вчительки математики Раїси Іванівни та робітника Дмитра Павловича Савченків. В 1981 році завершила із золотою медаллю навчання у СШ № 1. У 1986 році стала вчителем французької та німецької мов, закінчивши Запорізький державний університет, а в 1997 році – вчителем української мови й літератури після навчання в Бердянському педінституті.

Викладала німецьку мову в Бердянській школі-інтернаті, ЗОШ № 9, французьку – в ЗОШ № 1, Центрі дитячо-юнацької творчості. Працювала науковим співробітником краєзнавчого музею, викладачем дитячої й зарубіжної літератури в Бердянському педінституті, диктором і кореспондентом Бердянського телебачення, керівником літстудії «Неопалима купина « у Центрі дитячо-юнацької творчості. Викладала українську літературу з 2003 по 2012 роки  у Переяслав-Хмельницькому ДПУ імені Григорія Сковороди. Зараз викладає німецьку мову і латину в Білоцерківському інституті економіки та правління ВМУРоЛ «Україна».

Писати почала в шкільні роки: в 3-му класі з’явився перший вірш, а в 4-му – перша стаття в газеті. Перший надрукований вірш «Найперший рік» з’явився в річницю Незалежності України в газеті «Південна зоря»:

Молодій, пречиста Україно!
Зорі-очі вмились не сльозами –
Іменинниця ти, ненько, нині.
Хай весь світ радіє разом з нами.

Вільна, хоч і втомлена віками
Від наруги, болю і образ.
Розвела біду свою руками,
Відродилась, розігнулась враз.

Не схиляй голівоньки, матусю,
Твої діти стали вже другими,
Кожен з нас збагнути нині мусить:
«Ким без Тебе бути всі могли б ми?»

Лиш буди і далі сили юні,
Хто у сні і досі – розкрий очі.
Досить виголошувать з трибуни
Пусті фрази і слова «пророчі»!

Хто у Тебе вірить – крила має,
Хто з Тобою поруч – не впаде.
Україна шлях новий пізнає,
У Братерство Духа нас введе.


Друкувалась Ольга в місцевій пресі, в газеті «Українська мова і література», «Історія України», дитячому журналі «Дзвіночок». Виховує з чоловіком Андрієм сина Богдана. Учасниця конкурсу «Бердянські розсипи».
Подружжя Будугай
Разом з чоловіком підготували і видали в м. Бердянську в 2001 році книжку «Скарби Приазов’я». Про це написав у попередньому слові «В добру путь» кандидат філологічних наук М.К. Дем’яненко: «Подружжя Ольга та Андрій Будугаї – творчі особистості, оригінальні поети зі своїми широкими поглядами на життя і мистецтво. Їхні вірші – то чудова поезія, яка бере в полон людську душу, робить її добрішою і світлішою, кличе до боротьби зі злом…». Опублікувала повість «В туннелях таинственной Доры» (у 2002 році – російською мовою, у 2005 – українською). Друкувалася в періодиці й колективних збірках «Остров» (Росія, 2001), «Література Гуляйпільщини» (2003), «Пам’ять заради майбутнього» (2005), «Кришталеві роси» (2007), «Літературні імена Переяславщини» (2007), альманасі «Ворота в Небо» (2008) та ін. Разом із Андрієм Будугаєм видала в Переяславі-Хмельницькому в друкарні ПП «СКД» три поетичні збірки: у 2008 році – «Сторінки історії Запорозького козацтва», а в 2010 – «Святковий вінок» і «Слова – світи».
А. Будугай
Восени 2012 року в Софії (Болгарія) під назвою «Към сиянието на Истината през глъбините на Словото» («До сяйва Істини – через глибини Слова») у співавторстві з Андрієм Будугаєм виданий цикл статей та есеїв по лінгвоезотеризму.
 Джерела, корисні посилання та вірші:
Пам'ять заради майбутнього (Ольга Дмитрівна  Будугай розповідає про те, що довелося пережити її матері під час Великої Вітчизняної війни).  








4 комментария:

  1. Андрій Будугай7 февраля 2015 г., 1:53


    Ольга Будугай

    Витоки

    Цілющі соки батьківського дому
    І двору, де ступила вперше я,
    Знімають, як рукою, всяку втому,
    Мов корінь, живить рід мене, сім’я.

    Безсонні ночі, за дітей тривоги,
    Пісень і ласки маминої квіт,
    Що кличуть в дім з далекої дороги,
    Нам оберегом стали, ніби щит.

    Ще – волі дух, гартований у горі,
    Що повним келихом мій батько пив,
    Трима на цьому світі. Час не зморить
    Ту силу духу роду – диво з див.

    Ми живемо у вік жорстокий, дикий,
    Та робить вже Земля новий виток:
    Час Водолія мусить путь омити
    Від скверни егоїзму – до зірок.

    Цей шлях бере початок від родини,
    Садка, криниці, співу солов’я...
    Хто ж не любив малої батьківщини –
    Того не прийме Всесвіту сім’я!

    м. Гуляйполе, 27.07.1999, вт.

    ОтветитьУдалить
  2. Андрій Олександрович Будугай8 октября 2017 г., 6:01

    https://www.youtube.com/watch?v=CKNej3d0Hds

    ОтветитьУдалить
  3. Андрій Олександрович Будугай8 октября 2017 г., 6:02

    https://www.youtube.com/watch?v=AyE7jWeHQtk

    ОтветитьУдалить
  4. Андрій Олександрович Будугай8 октября 2017 г., 6:02

    https://www.youtube.com/watch?v=ivygUBEvrls&t=1239s

    ОтветитьУдалить