Шановні читачі!
9 листопада
наша країна відзначає День української писемності та мови. Дату свята обрано не
випадково, адже за православним
календарем – це День вшанування пам’яті Преподобного
Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і
Мефодія.
Традиційно
у цей день покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають
найкращих популяризаторів українського слова та заохочують видавництва, які
випускають літературу українською мовою.
А
ми пропонуємо вам добірку віршів українських поетів про рідну мову і, звісно,
запрошуємо до бібліотеки – ознайомитися з творами як відомих українських літературних діячів,
так і з творами тих, хто тільки починає свій творчий шлях!
***
РІДНА
МОВА
Спитай
себе, дитино, хто ти є,
І в
серці обізветься рідна мова;
І в
голосі яснім ім’я твоє
Просяє,
наче зірка світанкова.
З
родинного гнізда, немов пташа,
Ти
полетиш, де світу далечизна,
Та
в рідній мові буде вся душа
І
вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У
просторах, яким немає меж,
Не
згубишся, як на вітрах полова.
Моря
перелетиш і не впадеш,
Допоки
буде в серці рідна мова.
(Д.
Павличко)
***
Як
мати воду дощову
Збирала
в дні далекоплинні –
Цілющу,
рідну, ледь живу
збираю
мову по краплині.
Забутих
предків мовчазних
Блукають
тіні по оселі...
І я
в думках – побіля них –
Слова
їх слізні та веселі,
Пісні
їх, розпачі та сум
Вбираю
спраглими вустами –
Їх
мелодійність і красу –
Невже,
як сніг, вона розтане
І
зникне? Дайте хоч ковток
Живої
мови – вгамувати
Жагу
пекучу. Зник місток:
Джерельце
всохло біля хати.
–
Чи є живий хто? Відгукнись!
Промов
до мене тихе слово!..
Відлуння,
пан тутешніх місць,
Мою
підтримує розмову...
(Л.
Вировець)
***
МОЛИТВА
ЗА РІДНУ МОВУ
Боже,
Отче милостивий,
Ти
нам дав ту мову красну,
Поміж
мовами найкращу,
Нашу
рідну, нашу власну.
Тою
мовою співала
Нам,
маленьким, наша мати,
Тою
мовою навчала
Тебе,
Боже, прославляти.
Тою
мовою ми можем
Величатись
перед світом,
Бо
між мовами ця мова -
Мов
троянда поміж цвітом.
Хоч
би й хто напастував нас,
Хоч
би й хто посмів грозити, -
Дай
нам силу, дай відвагу
Рідну
мову боронити.
Поможи,
Небес Владико,
Хай
буде по Твоїй волі,
Щоб
та мова гомоніла
Вільно:
в хаті, церкві, в школі.
Дай
діждати пошанівку
Рідного
святого слова,
Щоб
цвіла на славу Божу
Наша
українська мова!
(Юрко
Шкрумеляк)
***
Велична,
щедра і прекрасна мова,
Прозора
й чиста, як гірська вода, –
Це
України мова барвінкова, –
Така
багата й вічно молода.
Вона,
як ніжна пісня колискова,
Заходить
в серце й душу з ранніх літ,
Це
мова, наче пташка світанкова,
Що
гордо лине в свій стрімкий політ.
О
мово, ти, як дивная сопілка,
То
звеселяєш, то хвилюєш нас,
Тобі
вклонялись Леся Українка
Й
благословенний батько наш Тарас.
В
тобі черпають силу життєдайну
Ті,
хто зі злом вступає у двобій.
У
мові цій я бачу незвичайну
Твою
красу, народе славний мій.
Як
гірко, що така пісенна мова
Для
декого "не в моді” стала вже,
Вони
соромляться простого слова...
Невже
це може статися, невже?
Ніхто
не має права забувати
Своєї
мови рідної ніде,
Як
ті пісні, які співала мати,
І
як своє дитинство золоте.
О
рідна мово! Твої ніжні звуки –
Це
радості і щастя глибина.
Так,
ти свята, як ті невтомні руки,
Що
хліб ростять із щедрого зерна.
Ти
зіткана із сонця і блакиті,
Неначе
доля, чиста, осяйна,
Хоча
багато різних мов на світі,
Але
в моєму серці ти одна!
Любіть,
вивчайте українську мову,
Бо
скільки ще незвіданого в ній.
І
бережіть, як пісню вечорову,
Як
зірку ясну всіх земних надій.
(Ю.Косинська)
***
Мово моя, ти для мене криниця,
Я навіки з тобою, допоки я є.
П’ю з твого джерела і не можу
напиться,
Ти для мене любов і натхнення
моє.
Ти і казка, і пісня чудова
лірична.
Ти і дума, і правда, і мрія
людська.
Неповторна і щира, ласкава й
музична,
Українському серденьку завжди
близька.
Ніби мати, така дорога і єдина.
Ніби Всесвіт — велика й велична
для нас.
Ми з тобою — народ і велика
родина!
І тебе берегти саме час, саме
час!
(Надія
Красоткіна)
***
Якщо
з українською мовою
В
тебе, друже, не все гаразд,
Не
вважай її примусовою,
Полюби,
як весною ряст.
Примусова
тим, хто цурається,
А
хто любить, той легко вчить:
Все,
як пишеться, в ній вимовляється, -
Все,
як пісня, у ній звучить.
І
журлива вона, й піднесена,
тільки
фальш для неї чужа.
В
ній душа Шевченкова й Лесина,
І
Франкова у ній душа.
Дорожи
українською мовою,
Рідна
мова - основа життя.
Хіба
мати бува примусовою?
Непутящим
бува дитя!
(Дмитро
Білоус)
***
КЛЯТВА
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати –
мова в кожного із нас!
(Володимир
Лучук)
***
До рідного слова торкаюсь
душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось
нею –
Це музика й пісня народу мого.
Без неї не зміг би на світі
прожити,
Не зміг би помітить земної
краси,
Не чув би й не бачив, як
шепчеться жито,
З якого стікають краплинки
роси.
Вона – джерело й найчистіша
криниця,
З якої черпаю натхнення й
снагу.
Вона кришталево дзвенить і
іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.
У шелесті трав, у цвітінні
калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, – це вся
Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!
(Віктор
Геращенко)
***
В шелесті калини,
В шумі хвиль Дніпрових,
В душах незрадливих
Виплекана мово.
Горда
і ласкава,
Зраджена
й забута,
Ти
чужою стала
Кобзаревим
внукам.
Якже
їх назвати?
Підкажи
те слово!
Ти
ж така багата,
Рідна
наша мово!
Та
невже забудуть
Люди
спів сопілки
І
навік замовкнуть
Думи
і щедрівки?
Чом
не б'ється в грудях
Більше
честь синівська?
Що
з тобою буде,
Мово
українська?
(Софійка
Когут)
***
МАТЕРИНСЬКА
МОВА
Колискова
пісня, колискова —
то
найперша материна мова.
Пахне
вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим
і суничним літом.
Пахне
молоком і споришами...
Скільки
в ній ласкавості і шани,
скільки
в ній тривожності людської,
і
надій, і сивини гіркої...
Колискова
пісня, колискова —
то
солодка материна мова.
(Микола
Сингаївський)
***
КОЛИ ЗАБУВ ТИ РІДНУ МОВУ
Коли забув ти рідну мову –
яка б та мова не була —
ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла.
Коли в дорогу ти збирався,
казала мати, як прощавсь,
щоб
і чужого научався,
й
свого ніколи не цуравсь.
Ти
ж повернувсь душею бідний,
не
просто розгубив слова,
немов
якийсь Іван безрідний,
Іван,
не помнящий юродства.
Не
раді родичі обновам.
Чи
ти об’ївся блекоти,
що
не своїм, не рідним словом
із
матір’ю говориш ти?
Ти втратив корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла,
бо ти зневажив рідну мову
ту, що земля тобі дала,
ту, що не вбили царські трони,
ту, що пройшла крізь бурі всі,
крізь глузи й дикі заборони
й постала нам у всій красі.
Сяйних
перлин тобі не шкода,
адже,
набувши вищих прав,
те,
що дала сама природа,
ти
добровільно занедбав.
В
пальті строкатім, як афіша,
крикливі
модні кеди взув.
А
мати? Де ще є рідніша
за
рідну, котру ти забув?
Для
тебе й Київ — напіврідний,
і
Мінськ піврідний, і Москва…
Бо
хто ти є? Іван безрідний,
Іван,
не помнящий родства!
(Дмитро
Білоус)
***
МОВА
Не
говори: в нас мова солов'їна,
Бо
мова вище, ніж пташиний спів
В
її скарбниці - доля України,
Глибинна
таємниця правіків.
Вона
нуртує джерелом криничним,
Із
попелища феніксом встає,
Для
нації вона гарант на вічність,
Тому
її так люто ворог б'є.
Все
заберуть, а залишилось слово.
Знов
до життя повернемося ми,
Лише
тому, що не пропала мова,
То
й ми ще наче люди між людьми.
Без
мови - не створити нам держави,
Доріг
тернистих не перебрести!
Хай
вороги жорстокі і лукаві -
Стіною
стань і мову захисти!
Річ
не про те, що мова солов'їна,
Бо
мова глибше, ніж пташиний спів.
В
її скарбниці - доля України,
Космічна
нерозгаданість віків.
(Михайло
Лотоцький)
Джерела (і
ще більше віршів та інформації):
Комментариев нет:
Отправить комментарий